«Велика стратегія» у зовнішній політиці США.
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2018.2.20Ключові слова:
США, «велика стратегія», Барак ОбамаАнотація
Стаття має на меті характеристику «великої стратегії» Білого дому, що допомагає зрозуміти взаємовідношення між цілями і засобами перед обличчям потенційних міжнародних супротивників. Стаття базується на спогадах президента Барака Обами, монографіях та статтях провідних американських аналітиків (Р. Гілпін, К. Дьюк, Дж. Кеннан, К. Лейн, Дж. Міршаймер, С. Уолт). Надано оцінку «стратегії скорочення» та «політики стримування» як оборонних стратегій. «Зміну режиму / відкіт назад» визначено, як стратегію, що спрямована на повалення ворожого уряду, а «стратегію причетності» як інтеграцію, за допомогою якої заохочуються моделі економічної взаємозалежності та політичної лібералізації. Показано, що «стратегія замирення противника» передбачає односторонні поступки у намаганні змінити агресивні вимоги потенційного опонента. Стратегія «віддаленого балансування» наведена на прикладі підтримки США скорочення розмірів витрат на армію. На основі аналізу різноманітних стратегій автор дійшов висновку, що велика стратегія Обами – це гібрид альтернатив, що варіювалися за часом і місцем. При його адміністрації існували елементи й інших стратегічних типів, окрім замирення та скорочення. Стримування було яскраво виражене в політиці щодо Північної Кореї та Ірану. Політика Обами щодо Китаю мала елементи стримування. Зміна режиму або відкіт – проти Каддафі в Лівії в 2011 р. Обама здійснив наполегливу стратегію відкоту також проти «Аль-Каїди». Інтеграція через дипломатичні контакти та членство в міжнародних організаціях була американською політикою щодо Китаю та Росії. Торгування також було використано. Навіть невтручання в деяких частинах Африки було стратегією США. Проте головний акцент Обами був на міжнародних замиренні та скороченні. Питання полягає в тому, чи його стратегія дійсно спрацювала так як він планував. У підсумку велика стратегія Обами у поєднанні з його особливим стилем керівництва посилила загрози США на міжнародному рівні з довгостроковими наслідками.Посилання
Gilpin R. War and change in world politics / R. Gilpin. – Cambridge University Press, 2002. – 288 p.
Kennan G. The sources of Soviet conduct [Електронний ресурс] / G. Kennan // Foreign Affairs. – 1947. – Режим доступу: https://www.cvce.eu/content/.../1/1/.../publishable_en.pdf
Dueck C. The Obama doctrine / C. Dueck. – Oxford, 2015. – 323 p.
Haas R. Terms of engagement: Alternatives to punitive policies [Електронний ресурс] / R. Haas, M. O’Sullivan // Survival. – 2000. – Режим доступу: https://www.brookings.edu/wp-content/.../2000survival.pdf
Mearsheimer J. The tragedy of great powers politics [Електронний ресурс] / J. Mearsheimer. – NY: Norton, 2002. – Режим доступу: https://samuelbhfauredotcom.files.wordpress.com/2015/10/s2-mearsheimer-2001.pdf
Lane Ch. From preponderance to offshore balancing [Електронний ресурс] / Ch. Lane // International Security. – 1997. – Vol. 22, N 1. – Режим доступу: https://calhoun.nps.edu/.../Layne_Christopher_From_Prepon.
Walt S. Offshore balancing: An idea whose time has come [Електронний ресурс] / S. Walt // Foreign Policy. – 2011. – Режим доступу: http://foreignpolicy.com/2011/11/02/offshore-balancing-an-idea-whose-time-has-come/
Mearsheimer J. Imperial by design / J. Mearsheimer // National interest. – 2011. – January/February. – P. 16-34.
Obama B. The audacity of hope / B. Obama. – NY: Crown Publishers, 2006. – 362 p.
