Політика щодо наркотиків в Швеції та Нідерландах.

Анотація

Ця стаття покликана описати й оцінити дві абсолютно різні політики щодо наркотиків, які існують в Європі. Перша політика – політика Нідерландів з її дозвільним характером. Друга – шведська політика щодо наркотиків обмежувальногом характеру. Основною причиною написання цієї статті був факт, що два різні способи вирішення проблем наркотиків створюють аналогічні ефекти. У цій статті я хочу проаналізувати, як може бути, що два європейських суспільства мають справу з однією і тією ж проблемою, з двома абсолютно різними політиками. Щоб отримати відповідь на це питання, перш за все, я хочу проаналізувати історичну і культурну обумовленість цих суспільств. Інше важливе значення має геополітичне становище цих країн. Останнє, що я хочу дослідити, – це те, як ці країни діють з проблемами наркозалежних людей і як вони діють зі злочинцями. Щоб отримати відповідь на ці питання, я також хочу проаналізувати їх політичну систему, особливо ті міністерства, які відповідають за розробку політики щодо наркотиків. Після аналізу обох прикладів ми можемо побачити, що шведська і голландська політика щодо наркотиків є успішною тому, що ці країни створюють свою політику щодо наркотиків за участю свого суспільства. При розробці політики щодо наркотиків кожна країна в світі має наслідувати зразкам Швеції і Нідерландів, тому що практично неможливо створити один вид наркополітики, який може бути впроваджений у всьому світі.