Специфіка горизонтальної та вертикальної партійної комунікації на тлі розбудови політичної партії.

Анотація

В сучасних розвинених демократичних країнах структура політичної партії складається з певної кількості різноманітних груп інтересів та тиску. Незважаючи на об’єднаність спільними ідеологічним, соціальними та політичними цілями і інтересами ці групи всередині політичної партії намагаються боротися за лідерство та конкурують в процесі прийняття політичних рішень. По великому рахунку динаміка такої ротації партій в політичному житті зумовлена різноманітними аспектами, втому числі і недоліками налагодження та функціонування ефективних комунікаційних зв’язків в середині самої політичної сили. В політичній науці вони отримали означення, як внутрішньо партійні комунікації, які в свою чергу поділяються на горизонтальний та вертикальний під тип. В статті крім акцентів до класичних західних та новітніх вітчизняних теоретичних розробок з теми виокремлюється передумови становлення інституту партійної демократії, як оптимальної форми забезпечення внутріпартійної комунікації. До них, автор статті, відносить професійну самодостатність її членів, а не одностороннє підкорення волі більшості - партійному керівництву; відчуження від партійного та політичного популізму; і системну роботу в партійних осередках в напрямі розширення власної інституційної мобільності та здатності коригувати свою політичну тактику під актуальні політичні виклики в державі та їх політичною силою.