Українська національна традиція і сучасна символічна політика

Анотація

Проаналізовано взаємозв’язок української національної традиції і сучасної символічної політики. охарактеризовано на основі історичного та системного методів їх складне співвідношення. З’ясовано еволюцію української національної символіки з урахуванням культурних, релігійних та політичних традицій. Виявлено символічні детермінанти формування нової моделі національної єдності. Визначено роль національної символіки в умовах російсько-української війни. Систематизовано здобутки і основні напрями удосконалення символічної політики України. Проаналізовано можливості інструменталізації традицій у символічній політиці. Звернено увагу на вірогідні ризики використання діючою владою та політиками традиційних символів для легітимації свого статусу або мобілізації підтримки серед населення. Зроблено висновки, згідно яких: 1) політичні традиції, з одного боку, консолідують народ і створюють формулу традиціоналізму як ідеології виживання, але, з іншого боку, ці традиції потребують постійного оновлення через взаємодію з інноваційною діяльністю, створення власної філософії традиціоналізму, що поєднуватимуть національні особливості з викликами сучасності; 2) сучасне українське державотворення стоїть перед необхідністю інституціоналізації принципово нових політичних традицій, що народилися в умовах російсько-української війни; відповідно це включає закріплення новітніх практик та створення механізмів їх передачі майбутнім поколінням як невід'ємної частини політичної культури; 3) цифрова епоха створює унікальні можливості для розвитку політичних традицій шляхом новітніх інформаційно-комунікаційних технологій, які дозволяють залучати до політичного процесу мільйони громадян, формувати нові форми участі та контролю й водночас вимагають переосмислення традиційних уявлень про політичну стабільність та спадкоємність, баланс між збереженням національної автентичності та відкритістю до глобальних тенденцій, між героїзацією минулого та його критичним переосмисленням.