Історична пам’ять як чинник формування національної ідентичності

Анотація

Проаналізовано особливості формування історичної пам’яті як важливого чинника формування національної ідентичності в умовах російської збройної агресії. Зроблено наголос на тому, що історична пам’ять виступає одним із ключових чинників формування національної самосвідомості та важливою складовою забезпечення національної безпеки держави. Зроблено класифікацію конфліктних моделей пам’яті, зокрема виокремлено «радянську», «національно-патріотичну» та «ліберальну» моделі. Зазначається, що антиукраїнські політичні сили активно використовують масові маніпуляції історичними наративами, що становило ризики десуверенізації суспільної свідомості та підриву засад державності, формування фрагментованого символічного простору історичної пам’яті, у межах якого співіснують взаємоконфліктні наративи минулого. Вказується, що відсутність консолідованої державної політики пам’яті впродовж тривалого часу сприяла закріпленню регіональних моделей інтерпретації історії, що не лише ускладнювало процес національної консолідації, але й створювало підґрунтя для зовнішніх інформаційно-пропагандистських впливів. Акцентується увага на тому, що усвідомлення культурно-історичної самобутності нації є підґрунтям її політичної суб’єктності, легітимації інституцій влади. Відзначено, що конструювання національного міфу, формування цілісного бачення історії на рівні колективної пам’яті та усвідомлення спільності історичної долі є складовими українського національного проєкту й необхідною передумовою демократичного розвитку України. При цьому зроблено наголос на тому, що на сучасному етапі українського державотворення політика історичної пам’яті спрямована на формування стану колективної свідомості, здатного підтримувати національну ідентичність. Реалізація цього стратегічного завдання здійснюється через систему комеморативних стратегій і практик, спрямованих на формування колективних уявлень про минуле, які водночас є складовою безпекової політики в гуманітарній сфері. Зазначено, що в умовах зовнішньої агресії формування ефективної державної політики пам’яті має бути спрямоване на деконструкцію російських історичних міфів й, водночас, на утвердження україноцентричної ідентичності. За таких умов особливої актуальності набуває наукове осмислення процесів формування історичної пам’яті як одного з ключових чинників національної стійкості та соціальної згуртованості.