Когнітивні упередження в міжнародній політиці як фактор політичної динаміки

Анотація

У статті проаналізовано когнітивні упередження як один із ключових, але недостатньо врахованих чинників міжнародної політичної динаміки. Сучасна міжнародно-політична система побудована на припущенні, що актори діятимуть передбачувано й у межах формалізованих процедур і стратегій. Водночас реальна політична поведінка часто відхиляється від цих очікувань через вплив емоцій, когнітивних упереджень і спотвореного сприйняття. У результаті система, що має забезпечувати стабільність, виявляється вразливою до збоїв у моменти, коли поведінка акторів виходить за межі передбачених сценаріїв. Гіпотеза дослідження полягає в тому, що когнітивні упередження є не випадковими помилками, а системними особливостями людського мислення, які суттєво впливають на сприйняття загроз, вибір політичних стратегій і перспективи мирного врегулювання конфліктів. Попри те, що поведінкові підходи вже здобули визнання в економічній науці завдяки роботам Д. Канемана, А. Тверського та їхніх послідовників, у політичних дослідженнях ці механізми досі залишаються недостатньо вивченими. Авторкою запропоновано авторську класифікацію когнітивних упереджень, шляхом їх поділу на п’ять груп: упередження, пов’язані з обробкою інформації та мисленням; упередження, пов’язані з впливом емоцій; упередження при ухваленні рішень та дій; соціальні та міжгрупові упередження; а також упередження, пов’язані з пам’яттю та сприйняттям часу. Для кожної групи проаналізовано механізми їхнього впливу на політичне мислення і поведінку, з ілюстрацією на прикладах реальних політичних ситуацій. У результаті дослідження зроблено висновок, що когнітивні упередження є не лише психологічною характеристикою індивідуального мислення, а й системним чинником, що впливає на колективні політичні процеси на національному та міжнародному рівнях. Їхнє ігнорування в аналітичних моделях знижує здатність пояснювати й передбачати поведінку політичних акторів у кризових ситуаціях, що обмежує ефективність традиційних підходів у сфері міжнародної політики. Підкреслено перспективність подальшого розвитку поведінкових підходів у політичній науці, що дозволить створити більш реалістичні та дієві стратегії в умовах зростаючої невизначеності та поведінкової складності сучасного світу.