Індивідуалістичний підхід до дослідження чорного піару у виборчих кампаніях

Автор(и)

  • В. Я. Томахів Західноукраїнський національний універиситет
  • А. П. Приймич Західноукраїнський національний універиситет

DOI:

https://doi.org/10.31558/2519-2949.2024.3.10

Ключові слова:

індивідуалістичний підхід, чорний піар, маніпуляції, виборчі кампанії, ролітичні процеси, стратегії, інструментарій

Анотація

У статті звернута увага на індивідуалістичний підхід у дослідженні чорного піару у виборчих кампаніях, при цьому підкреслюється, що чорний піар може бути розглянутий як форма діяльності для вивчення механізмів управління політичними процесами та прогнозування суспільним попитом на політичний продукт, який включає розповсюдження дезінформації, маніпуляції в інформаційному просторі, обман та інші методи для досягнення певних політичних цілей. Через це таким важливим для характеристики чорного піару є індивідуалістичний підхід, який акцентує увагу на ролі та впливові індивідуальних осіб у політичних процесах і системах. Доведено, що індивідуалістичний підхід розглядає політичні явища, такі як прийняття рішень, формування політичних ідей, конфлікти, а також взаємодію між людьми та політичними структурами через призму дій та впливу окремих осіб, а також може аналізувати роль лідерів, політичних активістів, виборців та інших учасників політичного процесу у формуванні та зміні політичних систем. Обґрунтовано, що індивідуалістичний підхід розглядає особисті характеристики, мотивації, цінності, інтереси та дії окремих людей як ключові елементи політичних динамік. Він часто порівнює різні індивідуальні стратегії та реакції на політичні події та зміни, допомагаючи зрозуміти, як індивіди впливають на політичні процеси та системи. Через це його можна застосовувати у дослідженні впливу чорного піару під час виборчих баталій. У статті зазначається, що дослідження інструментарію, який використовуються у чорному піарі за індивідуалістичним підходом може допомогти краще зрозуміти феномен чорного піару, його механізми функціонування і сприяти розробці стратегій протидії цьому явищу. Одночасно тут наголошується, що такий підхід є неетичним та може мати серйозні наслідки для учасників виборчого процесу, а також для демократичних інститутів загалом.

Посилання

Fischer F. (2003). Reframing public policy: discursive politics and deliberative practices. NewYork: Oxford University Press, 280 р.

Rid Thomas. (2020). Active Measures: The Secret History of Disinformation and Political Warfare. London: ProfileBooks, 448 р.

Camacho M. Thee raofpost-truth, post-veracity and charlatanism. Webpage of the Universidad de Navarra. URL: https://www.unav.edu/web/cienciarazon

Wilson Т. (2023). The Impact of Social Mediaon Political Communication. Journal of Communication, 62, 2. P. 363–379.

Pomerantsev P. (2015). This Is Not Propaganda: Adventuresin theWar Against Reality. Public Affairs, 256 р.

Hobbs Tomas. (2000). Leviafan, abo Sutʹ, budova i povnovazhennya derzhavy tserkovnoyi ta tsyvilʹnoyi. Per. Rostyslava Dymertsya ta in. K.: Dukh i Litera, 606 s.

Lok Dzhon. (2020). Dva traktaty pro pravlinnya. Per. Pavla Sodomory. K.: Nash Format, 312 s.

Veber M. (1998). Poklykannya do polityky. Sotsiolohiya. Zahalʹnoistorychni analizy. Polityka. Per. O. Pohoriloho. K.: Osnovy, 532 s.

Veber M. (1994). Protestansʹka etyka i dukh kapitalizmu. Per. z nim. O. Pohoriloho. K.: Osnovy, 273 s.

Lasswell Harold. (1960). The Structure and Function of Communicationin Society. Mass Communications. Ed. by Wilbur Schramm. Second edition. Urbana, Chicago, London: University of Illinois Press, 695 p.

Lasswell Harold. Politics: Who Gets What, When, How. URL: https://www.unav.edu/web/cienciarazon

Ellul J. (2015). The PoliticalI llusion (Jacques EllulLegacy). Wipfand Stock, 298 р.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-10-15

Номер

Розділ

Політична культура та ідеологія