Українофобство російського царизму та його політичні наслідки

Автор(и)

  • В. А. Панасюк Міжнародний гуманітарний університет

DOI:

https://doi.org/10.31558/2519-2949.2024.2.23

Ключові слова:

Київська Русь, Україна, Росія, Москва – Третій Рим, Гетьманщина, козацтво, малороси, Київ, Єрусалим, Москва

Анотація

В статті аналізуються витоки російського українофобства. Розкрито концепції: Москва – Третій Рим, Київ – Другий Єрусалим. Обґрунтовуються історичні чинники, що обумовлювали необхідність Москви контролювати Київ для підтримання шовіністичних ідеологічних міфологем про політичну і духовну спадкоємність Москви від ключових політичних і духовних центрів: Риму, Константинополя Єрусалиму і Києва. Останній розглядався не лише спадкоємцем Єрусалиму, а й стольним градом Русі, що трактувався Кремлем матір’ю міст руських, а сама Русь колискою слов’янських «братніх» народів. Досліджено фальсифікацію Кремлем історичних фактів. Створення міфів про штучне роз’єднання єдиного українського і російського народу до середини XVII ст. Перетворення Росією Переяславської Ради, що була звичайною угодою гетьмана Б. Хмельницького з московським царем у реалізацію багатовікової мрії двох народів до возз’єднання. З’ясовано причини постійного наступу царизму на автономні права українського народу, знищення його політичного устрою, економічного укладу, мови, культури, закріпачення місцевого населення. Прагнення уніфікувати і привести в українських землях у відповідність до російських норм існування. Розкрито спроби українського народу, особливо його провідної верстви козацтва чинити опір політиці асиміляції українського народу та значення останнього в процесах перетворення московського царства в Російську імперію. Досліджено культурну складову російського і українського народів. Доведено високий рівень освіченості українців їх орієнтацію на латинізовану західноєвропейську культуру. Розкрито освітню відсталість російського народу і позитивний вплив представників української культури на російську. Проаналізовано постійне прагнення Кремля стерти з історичної пам’яті українського народу його історичне минуле. Придушення національно-визвольного українського руху на території іноземних держав. Систематична заборона української мови. Штучне нав’язування українцям термінів малороси, новороси та заборона термінів Україна, українці. Нав’язування міфу про діалектизм російської мови на прикладі так званої малоросійської говірки і нищення російським царизмом українського національного руху на західноукраїнських землях в роки Першої світової війни.
Зазначено, що саме ігнорування українського національного питання стало однією з причин російських революцій в роки царизму. Українофобство російського царизму не дозволило реалізувати надумані міфологеми і знищити український народ, але значною мірою обумовило загибель імперії.

Посилання

Безрук Т. Історико-правові засади організації та функціонування Малоросійської колегії в Гетьманщині (1722–1727 рр.). Науковий вісник Ужгородського національного ун-ту. 2014. Вип. 28 (1). С. 10–14.

Брехуненко В. Як Росія Україною торгувала. «Московська благодать». Київ, 2007. 64 с.

Дічек Н. Розвиток освіти на українських землях у добу бароко. Педагогічна і психологічна науки в Україні: збірник наукових праць: в 5-ти т. Т. 1. Загальна педагогіка та філософія освіти. С. 166–173.

Дудка Я. Інкорпорація козацької старшини Слобожанщини в соціальну структуру Російської імперії у XVIII ст.: політико-правовий аспект. Харків, 2017. Історія та географія Вип. 54. С. 14–17.

Заруба В. Українська козацька старшина і формування південноукраїнського дворянства. Histor!ans. 09.04.2021. URL : http://surl.li/psbrp (дата звернення 11.02.2024).

Ковбасенко Ю. Філоненко Д. Стратегії десакралізації духовних міфів засобами художньої літератури. Деміфологізація історії та творення міфів в українській науці та публічному просторі. Монографія. Львів–Торунь liha-Pres. 2021. 200 с.

Кульчинський О. Київська Митрополія як окупована територія Вселенського Патріярхату з 1686 року та мітологеми від «країв північних». Юрисдикційний статус Київської православної митрополії у 1686 році: богослів’я, канонічне право та культурно-історичний аспект. Збірник доповідей наукової конференції. Київ, 2019. С. 60–69.

Мандебура О. Боротьба за мову : Харків–Київ, 1905. 16.06.2023. Український інтерес. URL : https://uain.press/articles/952912-952912 (дата звернення 11.02.2024).

Марутян Р. «Третій Рим і Другий Єрусалим» : імперські амбіції проти духовності. Духовність і культура. 25.09. 2018 р. URL : http://surl.li/psbtn (дата звернення 11.02.2024).

Маслійчук В. «Друга Малоросійська колегія» та освітні ініціативи 1765–1780 рр. Наукові праці історичного факультету Запорізького нац. ун-т. 2016. Вип. 46. С. 39–45.

Маслійчук В. Культурно-освітні ініціативи на Лівобережній та Слобідській Україні другої половини XVIII–початку XIX ст.: дис. … д-ра іст. наук: 07.00.01. Харків–Запоріжжя, 2019. 479 с.

Мельник Р. Галичина чи велика Україна: поняття «українського п’ємонту» в дискурсі газети «Діло» (1929–1939). Вчені записки ТНУ ім. В. І. Вернадського. 2022. Т.33 (72) № 3. С. 77–84.

Мельниченко А. «Третій Рим», або як Російська Православна Церква стала зброєю «русского мира» та полюбила атомну бомбу. Київ. Україна. 19.04. 2022 р. URL: http://surl.li/psbtd (дата звернення 11.02.2024).

Наконечний Є. Украдене ім’я. Чому русини стали українцями. Передмова Я. Дашкевича. 3-є, доп. і випр. вид. Львів, 2001. 400 с.

Нікітін В. Гайдамацький рух у побужжі. Краєзнавство. 2018. №1. С. 186–196.

Перепелюк В. Окупаційна політика в Галичині та на Буковині в роки Першої світової війни. Наука. Освіта. Молодь. С. 33–35. URL : https://salo.li/BE5503D (дата звернення 11.02.2024).

Переяславська Рада 1654 року. Велика українська юридична енциклопедія : у 20 т. Харків.: Право, 2016. Т.1 історія держави і права України редколегія. : В. Д. Гончаренко (голова) та ін. ; Нац. акад. прав. наук. України ; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України ; Нац. юрид. ун-т. ім. Ярослава Мудрого. 848 с. : іл.

Полуектов І. Рагулі чи просвітники? Або як козаки в європейських університетах вчились. Історична правда. 11.06.2020. URL : https://www.istpravda.com.ua/articles/5ee2267090fb9/ (дата звернення 11.02.2024).

Ричка В. «Київ – Другий Єрусалим». (з історії політичної думки та ідеології середньовічної Русі). Київ : ін-т історії України, 2005. 243 с.

Токаленко П. О. Особливості політичної реакції імперського режиму на Першу російську революцію в Південній Україні (1905–1910 рр.) : дис. … канд. іст. наук : 07.00.01. Херсон, Запоріжжя, 2021. 245 с.

Тюрменко І. Горбула О. Культурологія: теорія та історія культури. Навч. посіб. Київ: Центр навчальної літератури. 368 с. URL : https://salo.li/3CE5289 (дата звернення 11.02.2024).

Фацинець І. Початок (не) братської колонізації. Історична правда. 02.08. 2023 р. URL : https://salo.li/E33C65d (дата звернення 11.02.2024).

Як боролися з українською мовою. Хроніка заборон за 400 років. Історична правда. Спецпроект. 03.07.2012. URL : https://salo.li/e4c8C55 (дата звернення 11.02.2024).

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-07-22

Номер

Розділ

Політична культура та ідеологія