Віра і недовіра як ціннісно-мотивуючі установки поведінки людей

Автор(и)

  • Ф. Г. Семенченко Національний університет біоресурсів і природокористування

DOI:

https://doi.org/10.31558/2519-2949.2023.2.12

Ключові слова:

віра; довіра; недовіра; політичний процес; демократичний розвиток

Анотація

Проаналізовано спільні та відмінні риси категорій «віра» та «довіра», їх взаємозв’язок. Зокрема з’ясовано, що довіра практично випливає з віри, тобто є її результатом. Віра як емоційночуттєва, ірраціональна настанова має тенденцію до раціоналізації, обґрунтування логічними доводами, доповнення раціональними постулатами. В результаті основою легітимації політики виступає вже не сама по собі віра, а довіра, що включає її, а також раціональні постулати і розрахунки. Довіра, таким чином, виступає по суті похідною від віри і розуму.
Узагальнено, що довіра має великий вплив на політичні процеси. Довіра – це важливий механізм політичної участі, демократичного розвитку, який забезпечує можливість сталих відносин у політичній, економічній, правовій, соціальній та інших сферах. Вона спочатку формується в міру міжособистісної взаємодії й співпраці в рамках формальних і неформальних інститутів громадянського суспільства, згодом стає основою для створення не тільки загальнонаціональної мережі інститутів громадянського суспільства, але й сприяє посиленню довіри до політичних інститутів, які діють, що сприяє формуванню громадянської культури.
Обґрунтовано, що довіра, як явище, займає важливу ланку в процесі спілкування політичних суб’єктів усіх рівнів, бо хоча й збільшує потенційну можливість обману, помітно спрощує процес верифікації отриманої під час спілкування інформації, забезпечує широкі можливості для співпраці, кооперації. І, навпаки, недовіра значною мірою ускладнює спілкування, утруднюючи циркуляцію інформації та спотворюючи її зміст. Довіра – продукт досвіду окремого індивіда. Через часте повторення цього досвіду та його інституціоналізації відбувається закріплення політичної довіри. Дефіцит політичної довіри створює ситуацію, в якій розвиток багатьох демократичних інститутів виявляється неможливим. Альтернативою такого розвитку політичних відносин є ієрархізовані та формалізовані організації, побудовані на бюрократичних началахКлючові слова: віра, довіра, недовіра, політичний процес, демократичний розвиток.

Посилання

Політологічний словник: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / За ред. М. Ф. Головатого та А. В. Антонюка. Київ: МАУП, 2005. 792 с.

Білошицький С. Криза довіри громадськості до представницьких політичних інститутів. Політичний менеджмент. 2009. № 2. С. 56–66.

Нагорняк Т.Л., Наталіна Н.О., Польовий М.А. Політична суб’єктність в умовах формування нового світо порядку. Політологічний вісник: збірник наукових праць / голов. ред. О. В. Батрименко; Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ: ТОВ «Вадекс», 2021. Вип. 87. С. 218-240.

Демартіно А.П. Політична стабільність: до проблеми осмислення наукового розуміння та практичної реалізації. Політологічний вісник: збірник наукових праць / голов. ред. О. В. Батрименко; Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ: ТОВ «Вадекс», 2021. Вип. 86. С. 161-173.

Політологічний енциклопедичний словник / Упорядник В. П. Горбатенко; За ред. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкіна, В. П. Горбатенка. Київ: Генеза, 2004. 736 с.

Индуизм. Доверие и вера. Лекция по «Бхагавад-Гите» [Электронный ресурс]. Режим доступа:http://www.simhome.ru/religion/12265.

Оссовський В.Л. Методологічні проблеми соціологічного дослідження цінностей професійної діяльності. Філософська думка. 1986. № 1. С. 48-56.

Філософія політики. Короткий енцикл. словник / Авт. Упоряд.: Андрущенко В. П. та ін. Київ: Знання України, 2002. 670 с.

Обушний М.І. Політологія: Довідник / М. І. Обушний, А. А. Коваленко, О. І. Ткач ; за ред. М. І. Обушного. Київ: Довіра, 2004. 599 с.

Ревель Ж.-Ф. Відживлення демократії = Le regain democratidue. Пер. з франц. 3. Борисюк, О. Хома. Київ: Критика, 2004. 592с.

Грицюта Н. Імператив довіри як морально–етична категорія рекламної діяльності. Теле- та радіожурналістика: збірник наукових праць; Львівський нац. ун. ім. Івана Франка. Львів, 2010. Вип. 9. Ч. 1. С. 306-313.

Маринович М. Журналіст має бути моральним і в аморальному суспільстві. Журналіст України; Національна спілка журналістів України; Київський національний університет імені Тараса.Шевченка. Київ, 2008. № 9. С. 33-37.

Мащенко С.Т. Любов до мудрості і віра: Вибрані статті з історії вітчизняної філософії та релігії. Чернігів: РВК «Деснянська правда», 2006. 176с.

Архієреєв C.I., Зінченко А.В. За межами вибору між ефективністю та справедливістю: міжнародний підхід: монографія. Xарків: ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2008. 172с.

Зайцев С.В. Особливості визначення рівня довіри особистості. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Соціологія. Психологія. Педагогіка. Вип. 27/28. Київ, 2007. С.117–119.

Добржанська О.Л. Маніпуляція свідомістю людини як деструкція політичної ідентичності суспільства. Актуальні проблеми міжнародних відносин: збірник наукових праць. Київ: ВПЦ «Київський університет», 2008. Вип. 75. Ч. 2. С. 209–214.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-07-26

Номер

Розділ

Політична культура та ідеологія