Феномен гібридного геноциду в умовах російсько-української війни 2014-2022 рр.

Автор(и)

  • І. Ю. Чайка Запорізький національний університет
  • Є. Г. Цокур Запорізький національний університет

DOI:

https://doi.org/10.31558/2519-2949.2022.4.6

Ключові слова:

гібридна війна; геноцид; гібридний геноцид; інформаційно-психологічна спецоперація; російсько-українська війна 2014-2022 р.

Анотація

Актуальним завданням сучасної політології є творення наукового дискурсу задля формування теоретичних засад обґрунтування дій російської держави і її інституцій як військових злочинів, найтяжчим з яких, безумовно, виступає геноцид. Зважаючи на гібридний характер російсько-української війни, агресор використовує всі переваги інформаційної, медіа війни, різноманітних ІПСО, намагаючись максимально унеможливити кваліфікацію своїх дій саме в рамках злочину геноциду. Саме тому важливим є аналіз феномену гібридного геноциду, який є необхідним для опису того, яким чином конкретні акти геноциду можуть приховуватися або викривлено інтерпретуватися агресором, в тому числі і за рахунок інформаційно-психологічних спецоперацій, маніпуляцій суспільною свідомістю. Наукове обговорення феномену «гібридного геноциду», формування загальноприйнятої дефініції, може стати кроком на шляху до імплементації терміну до системи міжнародного права з метою визначення його співвідношення з поняттям «злочин геноциду», встановлення їхньої тотожності, і, відповідно, спрощення притягнення до відповідальності злочинців. Гібридний геноцид – це дії, вчинені з наміром знищити, повністю або частково, будь-яку національну, етнічну, расову чи релігійну групу, що здійснюється на тлі ідеологічних, інформаційно-психологічних, маніпулятивних заходів, спрямованих на заперечення суб’єктності зазначених груп (до та під час російсько-української війни здійснювалося ідеологічне обґрунтування, перш за все у російському суспільстві, відсутності державної та національної суб’єктності України). Конкретні прояви геноциду, спрямовані проти окремих представників цих груп, зокрема, їх вбивство, у випадку гібридного геноциду приховуються чи заперечуються. Гібридний характер геноциду шляхом вбивства українців проявляється через заперечення фактів таких вбивств, створення обґрунтування позасудових страт (звинувачення вбитих у підривній, диверсійній діяльності, нападах на окупантів), заперечення умисного характеру масових вбивств шляхом ракетних та авіаударів, або твердження щодо їхньої спрямованості в місця дислокацій українських військових підрозділів. Наслідком таких дій окупаційної армії РФ стають також серйозні тілесні ушкодження, що завдаються українцям, страждає і ментальне здоров’я людей – все це також є проявом геноциду. Гібридний характер геноциду за ознакою «навмисне створення для певної групи таких життєвих умов, які спрямовані на її повне чи часткове фізичне винищення» проявляється зокрема, у запереченні агресором спрямованості таких дій проти цивільного населення. Гібридний геноцид, спрямований на запобігання дітонародження в середовищі групи, може проявлятися через використання сексуального насильства як зброї. Гібридного характеру може набувати і геноцид шляхом насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу: сам насильницький характер такої передачі заперечується; приховується чи умисно спотворюється інформація про стан здоров’я дитини, її сімейний статус; встановлення опіки чи усиновлення відбувається з порушеннями національного та міжнародного законодавства.

Посилання

В Крыму происходит гибридный геноцид. URL: https://web.archive.org/web/20200129075319/https://www.radiosvoboda.org/a/news/27149026.html. (дата звернення: 01.11.2022).

Даник Ю., Малярчук Т., Бриггс Ч. Гибридная война: хай тек, информационные и кибер конфликты. Connections: The Quarterly Journal. 2017. № 2. С. 5-27.

Зґвалтування є частиною воєнної стратегії Росії в Україні – спецпредставниця Генсека ООН. URL: https://bykvu.com/ua/bukvy/zgvaltuvannia-ie-chastynoiu-voiennoi-stratehii-rosii-v-ukraini-spetspredstavnytsia-henseka-oon/(дата звернення: 01.11.2022).

Коропатник М. Геноцид як інструмент «гібридної війни» Росії проти України: від радянських часів до сьогодення. Спроба історичного аналізу. Сіверянський літопис. 2017. №1-.2 С. 228-242.

Муждабаев А. Голодомор – это не просто геноцид. URL: https://gordonua.com/news/politics/muzhdabaev-golodomor-eto-ne-prosto-genocid-eto-genocid-gibridnyy-531079.html. (дата звернення: 01.11.2022).

Почепцов Г. Г. З історії поняття гібридної війни в США і Росії. URL: http://osvita.mediasapiens.ua/trends/1411978127/z_istorii_ponyattya_gibridnoi_viyni_v_ssha_i_rosii/

(дата звернення: 01.11.2022).

Психічне здоров’я та ставлення українців до психологічної допомоги під час війни.

URL: https://gradus.app/documents/308/Gradus_Research___Mental_Health_Report_short_version.pdf?fbclid= IwAR2M1mpt0U8Hpf55wvHx_IfaVV5oTvlZ3x9kJ2O447sY-l8hqo5jiXSg6gc. (дата звернення: 01.11.2022).

Резолюція Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй 96 (І) «Злочин геноциду», прийнята 11.12.1946. URL : https://documents.un.org/prod/ods.nsf/home.xsp. (дата звернення: 01.11.2022)

Римський статут Міжнародного кримінального суду. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_588. (дата звернення: 01.11.2022).

Російські військові повинні постати перед судом за воєнні злочини в Київській області – нове розслідування Amnesty International. URL : https://www.amnesty.org.ua/hes-not-coming-back-briefing/

(дата звернення: 01.11.2022).

Россия осуществляет геноцид крымских татар. URL : https://ccl.org.ua/ru/news/rossyya-osuschestvlyaet-hybrydnyij-henotsyd-protyv-kryimskyh-tatar-romantsova/(дата звернення: 01.11.2022).

Світова гібридна війна: український фронт / за заг. ред. В. П. Горбуліна. Київ : НІСД, 2017. 496 с.

Собора І. «Щоб не хотілося народжувати українців»: окупанти масово ґвалтували жінок у Бучі. URL: https://war.segodnya.ua/ua/war/vtorzhenie/chtoby-ne-hotelos-rozhat-ukraincev-okkupanty-massovo-nasilovali-zhenshchin-v-buche-denisova-1614496.html. (дата звернення: 01.11.2022).

Статут Міжнародного трибуналу по Руанді. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_d65. (дата звернення: 01.11.2022).

Ткаченко В. Російський замах на суб’єктність України. Освіта і суспільство. 2022. №1-2. С. 4.

Яворська Г.М. Гібридна війна як дискурсивний конструкт. Strategic priorities. 2016. № 4. С. 41-48.

Abbasi A. Hybrid War Threats and Essence of Perception Management. IPRI Journal. 2020. №2. Р. 1-24.

Arcos R., Smith H. Digital communication and hybrid threats. Icono 14. 2021. Volume 19. № 1. Р. 1-14.

Bachmann S., Jones M. Syria – A Hybrid War Case Study. Journal of Military and Strategic Studies. 2021. №1. Р. 33-55.

El Deeb S., Shvets A., Tilna E. How Moscow grabs Ukranian kids and makes them Russians. URL: https://apnews.com/article/ukrainian-children-russia-7493cb22c9086c6293c1ac7986d85ef6.

(accessed : 01.11.2022).

Hoffman F. Conflict in the 21st Century: The Rise of Hybrid Wars. Arlington : Potomac Institute for Policy Studies, 2007. 72 p.

Isherwood M. W. Airpower for Hybrid Warfare. Arlington : Mitchell Institute Press, 2009. 36 p.

Mennecke M. The Crime of Genocide and International Law. Genocide Studies and Prevention: An International Journal. 2009. №4. Р. 146-161.

Manoilo, A., Yevstafiev D. Information Wars and Psychological Operations as the Basis

for New Generation Hybrid Wars. Istoriya. 2021. №6. Р. 24-32. URL: https://history.jes.su/s207987840016037-9-1/ (accessed: 01.11.2022).

Wither J. K. Making Sense of Hybrid Warfare. Connections: The Quarterly Journal. 2016. №2. Р. 73-87.

Zhuhan V., Ibrahim N. Russia accused of sabotaging Ukraine water pipe to Mykolaiv.

URL: https://www.bbc.com/news/world-europe-63383605 (accessed: 01.11.2022).

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-02-24

Номер

Розділ

Політичні інститути та процеси