Публічний імідж України в умовах невизначеності

Анотація

Публікація окреслює тренди глобальних змін і тенденції розвитку сучасної України – умови невизначеності – в яких території всіх рівнів конкурують за вплив на процес перерозподілу світових ресурсів. Доведено, що брендинг території «зверху» – шляхом напрацювання стратегії її просування спеціальними органами державної влади при можливому залученні недержавних суб’єктів виявляється неефективним через негнучкість такого підходу та обмеженість впливу держави на зовнішній інформаційний простір. Авторкою уточнено зміст таких ключових категорій брендингового дискурсу, як стратегічні комунікації, публічна дипломатія, бренд, імідж, репутація, образи, наративи. Публікація демонструє спробу авторки побудувати модель етапів коригування існуючого публічного іміджу держави через інструменти стратегічних комунікацій, серед яких – публічна дипломатія, та довести доцільність систематизації успішних кейсів публічної дипломатії «знизу», бо майбутнє за local place branding. Встановлено кореляцію між етапами просування публічного іміджу, цілеспрямованими інтеракціями всіх суб’єктів публічної дипломатії та їх результатів. Зроблено висновок про очікуваний результат стратегічних комунікацій держави, що полягає в закріплені капіталу лояльності держави – високого ступеню довіри, відданості і надійності взаємовідносин, що здатні стати цінністю, поширювати міжособистісну довіру в суспільстві, інституційну довіру між державами та виступати ресурсом генералізованої довіри у процесі самоорганізації території та перспективності її бренду. Така форма генералізованої довіри як капітал лояльності – серйозне підґрунтя для конкурентоздатності держави в умовах нового світопорядку та консолідації нації в умовах невизначеності.