Політичні PR-технології як інструмент формування політичної свідомості
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2021.2.14Ключові слова:
політичний PR; політичні комунікації; політичні PR-технології; інформація;інформаційний вплив; політична свідомість; маніпулювання масовою свідомістюАнотація
Стаття присвячена актуальній проблемі розвитку і реалізації політичних PR-технологій як важливого елемента, що організує сучасні політичні процеси. Стаття також розкриває сутність політичних паблік рілейшнз та політичних PR-технологій і їх впливу на політичну свідомість та можливість її формування.
В статті окреслено еволюцію, основні категорії та поняття політичних зв’язків з громадськістю (PR). Приділено увагу обґрунтуванню сучасних теоретико-методологічних підходів до дослідження ролі політичних PR-технології в політичних процесах. Проаналізовано актуальні проблеми зв’язків з громадськістю в сучасних наукових дослідженнях.
Встановлено, що політичний PR є інструментом ефективного управління електоральним процесом та засобом формування політичної свідомості та (або)маніпулювання громадською думкою. Визначено , що політичний PR є значущою складовою управлінської діяльності, стрижнем виборчого процесу. Загалом, використання PR-технологій в політиці ― це технології, які дозволяють споживачеві формувати спільну думку про ту чи іншу політичну партію або політичного лідера.
Стаття спрямована на вивчення впливу політичних технологій на політичну свідомість громадян. Сьогодні політичні технології є саме тим інструментом, із допомогою якого можна забезпечити політичну стабільність або розхитати, вивести з рівноваги політичну систему суспільства. Доведено, що об’єктом впливу політичних PR-технологій є люди, і саме їхня політична свідомість.
В статті представлене визначення політичних PR-технологій, встановлені спільні та відмінні ознаки політичних PR-технологій з такими комунікативними технологіями як пропаганда, реклама. Окремо акцентується увага розмежуванні понять «політичні PR-технології» «політична пропаганда», «політична реклама».
Посилання
Авченко В. Політичні технології. Теорія політичного маніпулювання. Київ. 2010. 149 с.
Бабич-Декань О. Політична підсвідомість. Якщо технологи влади не вивчать місцевої специфіки, то політреформа матиме зворотний результат. Політика і культура. 2003. № 20 (199). С. 18-20.
Боднарчук О. В. Комунікативні технології як форма організації політичної взаємодії. Питання cучасної науки і освіти : матер. дев'ятої Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції. Київ. 2013. URL: http://int-konf.org/konf072013/442-bodnarchuk-o-v-komunkativn-tehnologyi-yak-forma-organzacyi-poltichnoyi-vzayemodyi.html
Галумов, Э. Основы PR. Минск : Летопись, ХХІ, 2004. 408 с.
Зубарєва М. А. Робочі аспекти PR в Україні. Наукові записки Інституту журналістики. URL: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=2369
Подорван А. Ф. Принцип зворотного зв’язку як основа комунікацій органів державної влади з громадськістю. Науковий журнал «Проблеми і перспективи економіки та управління, №2 (2). 2015. URL: http://ppeu.stu.cn.ua/index.pl?task=arcls&id=68
Почепцов Г. Г. Паблик рилейшнз для профессионалов. Киев : Ваклер : Рефл-бук, 2001. URL: http://biblio.yolasite.com/resources/Pocheptsov_PR.pdf
Радченко О.В. Роль Інтернет-комунікацій в політичній взаємодії в Україні. URL:http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/1723/%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%9E.%20%D0%92..pdf?sequence=1&isAllowed=y
Рихлік В. А. Політичний PR пiд час виборчого процессу. URL: https://core.ac.uk/download/pdf/197253692.pdf
Руденко О. Роль сучасних політичних PR-технологій у формуванні нових принципів взаємодії влади і суспільства. Український науковий журнал. 2013. № 2. URL: http://sосial-sсienсe.соm.ua/artiсle/1051 .
Серант А. Й. Зв’язки з громадськістю в системі місцевих органів влади (державно-управлінський аспект): автореф. дис. ... канд. держ. упр.: 25.00.01. Львів. регіон. ін-т держ. упр. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. Львів, 2006. 22 с.
Тульчинский Г. Проблема «черного PR». PR и этика современного бизнеса: особенности и перспективы. Харьков. 2004. 214 с.