Політика консолідації української держави в умовах трансформаційної кризи

Анотація

У статті здійснено спробу обґрунтувати доцільність та практичну значущість формування комплексної багаторівневої політики консолідації української держави на основі об’єднуючих всі групи суспільства громадянсько-політичних цінностях.
Запропоновані висновки та індикатори консолідації суспільства є частиною розробленої авторкою моделі формування та коригування політики консолідації держави в умовах системної кризи в Україні. Теоретичні міркування ґрунтуються на наукових текстах та дослідженнях Інституту соціології НАН України, Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України ім. І.Ф. Кураса, матеріалах соціологічних опитувань. Визначено, що перспектива розвитку українського суспільства полягає у комплексній державній програмі та активності громадянського сектору в контексті досягнення внутрішньої і зовнішньої консолідації. Доведено, що український кейс транзиту демократії демонструє системність проблем економічного, інституційного, політичного, соціального, безпекового напрямів розвитку держави, які набувають ознак постійної трансформації та перетікання з однієї в іншу площини. Вказано, що з-поміж низки підходів до трактування категорії «консолідація», її функціональне значення полягає у спроможності бути одночасно і процесом, і результатом здійснення відповідної політики у державі. Потенціал розробки ефективної довгострокової програми розвитку суспільства виявлено у цінностях, що мають громадянсько-політичний характер. Визначено необхідність виведення з публічного дискурсу тем та дискусій щодо етнічно-національних цінностей, які призводять до конфронтації та розколу в українському суспільстві. Обґрунтовано, що заснована на цінностях української політичної (громадянської) нації, політика консолідації держави покликана завершити етап самоідентифікації українського суспільства та надати цивілізаційної і геополітичної суб’єктності державі Україна.