Специфіка горизонтальної та вертикальної партійної комунікації на тлі розбудови політичної партії.
Ключові слова:
горизонтальна та вертикальна партійна комунікація, демократична політична партія, олігархізація політичної партіїАнотація
В сучасних розвинених демократичних країнах структура політичної партії складається з певної кількості різноманітних груп інтересів та тиску. Незважаючи на об’єднаність спільними ідеологічним, соціальними та політичними цілями і інтересами ці групи всередині політичної партії намагаються боротися за лідерство та конкурують в процесі прийняття політичних рішень. По великому рахунку динаміка такої ротації партій в політичному житті зумовлена різноманітними аспектами, втому числі і недоліками налагодження та функціонування ефективних комунікаційних зв’язків в середині самої політичної сили. В політичній науці вони отримали означення, як внутрішньо партійні комунікації, які в свою чергу поділяються на горизонтальний та вертикальний під тип. В статті крім акцентів до класичних західних та новітніх вітчизняних теоретичних розробок з теми виокремлюється передумови становлення інституту партійної демократії, як оптимальної форми забезпечення внутріпартійної комунікації. До них, автор статті, відносить професійну самодостатність її членів, а не одностороннє підкорення волі більшості - партійному керівництву; відчуження від партійного та політичного популізму; і системну роботу в партійних осередках в напрямі розширення власної інституційної мобільності та здатності коригувати свою політичну тактику під актуальні політичні виклики в державі та їх політичною силою.Посилання
Дюверже М. Политические партии [Текст] / М. Дюверже; [пер. с франц. Л. А. Зиминой]. — М.: Академический Проект, 2000. — 538 с.
Кройтор А. Внутрішньопартійна взаємодія через призму теорій політичних еліт [Текст] / А. Кройтор // Актуальні проблеми політики : зб. наук. праць / НУ «ОЮА»; Південноукр. центр тендерних досліджень; / Голов. ред. доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України, академік АПН України С. В. Ківалов. — Одеса, 2014. — Вип. 51. - С. 283- 296.
Морарь М. Політична комунікація в іміджмейкерстві партійного лідера [Текст] / М. Морарь // Гілея: науковий вісник. — 2014. — Вип. 81. — С. 329-333.
Острогорский М. Демократия и политические партии [Текст] / М. Острогорский. — М.: РОССПЭН (Российская политическая энциклопедия), 1997. — 640 с.
Плахтій Т. Оптимальна модель суспільної взаємодії: українська версія [Електронний ресурс] / Т. Плахтій — Режим доступу до ресурсу: http://www.pravda.com.ua/columns/2010/06/2/5095836/ 00.
Тимченко М. Особливості політичної взаємодії груп інтересів у внутрішньопартійних комунікаційних процесах [Текст] / М. Тимченко. // Вісник Дніпропетровського університету. — 2015. — № 5. — С. 116-123.
Тимченко М. Теоретико-методологічні засади дослідження внутрішньопартійної комунікації [Текст] / М. Тимченко. // Гілея: науковий вісник. — 2016. — Вип.106. — С. 298- 300.
Шведа Ю. Теорія політичних партій і партійних систем [Навч. посібник] / Ю. Шведа. — Л.: Тріада плюс, 2004. — 528 с.
Ясперс К. Истоки истории и ее цель [Текст] / К. Ясперс. Пер. с нем. — М.: Политздат, 1991. — 527 с.
Lawerence L. Governments and parties in Continental Europe. [Тext] / L. Lawerence. — L., 1896. — 1 vol. — 832 р.
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).