Конструктивне розв’язання конфліктів: форми, стратегії і способи вирішення
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2023.1.2Ключові слова:
розв’язання конфлікту; врегулювання конфлікту; загасання конфлікту; усунення конфлікту; стратегія розв’язання конфліктуАнотація
У статті автором здійснено спробу концептуалізувати основні форми завершення конфлікту, серед яких виділені основні: розв’язання, врегулювання, загасання, усунення, переростання в інший конфлікт. Автором визначено, що розв’язання конфлікту – це спільна діяльність його учасників, спрямована на припинення протидії і вирішення проблеми, яка привела до зіткнення. Варіант завершення конфлікту розглядається автором статті як результат боротьби з погляду стану сторін і їхнє відношення до об’єкта конфлікту. Встановлено, що критерієм конструктивного розв’язання конфлікту є рівень розв’язання протиріччя, що лежить в основі конфлікту, і перемога в ньому правого опонента. Автор наголошує на тому, що більшість умов і факторів успішного розв’язання конфліктів носить психологічний характер, тому що відображає особливості поведінки і взаємодії опонентів. Доведено, що розв’язання конфлікту є багатоступінчастим процесом, що містить у собі аналіз і оцінку ситуації, вибір способу розв’язання конфлікту, формування плану дій, його реалізацію, оцінку ефективності своїх дій.
Автор зазначає, що принципове значення для того, яким способом завершиться конфлікт, має вибір опонентом стратегії виходу з нього. При завершенні конфлікту не завжди розв’язується протиріччя, що лежить у його основі. Для досягнення компромісу може бути рекомендована техніка відкритої розмови. Автором встановлено, що безпосереднє розв’язання конфлікту є процесом, що включає аналіз і оцінку ситуації, вибір способу розв’язання конфлікту, формування операціонального складу дій, реалізацію плану і (чи) його корекцію, оцінку ефективності дій. Основними стратегіями розв’язання конфлікту є суперництво, співробітництво, компроміс, пристосування і відхід від вирішення проблеми.
Посилання
Charles E. Osgood, Psycholinguistics, Cross-Cultural Universals, and Prospects for Mankind. Praeger Publishers, 1988. 402 р.
Coser A. Lewis. Conflict and Consensus. London: Free Pr, 1984. 436 p.
Deutsch Morton. The Handbook of Conflict Resolution: Theory and Practice. (2nd ed.). San Francisco, CA: Jossey-Bass, 2006. 1264 p.
Follett, M. P. The New State: Group Organization the Solution of Popular Government. University Park, PA: The Pennsylvania State University Press, 1998.
Metcalf H. C., L. Urwick. Dynamic Administration. The Collected Papers of Mary Parker Follett. Copyright, 2003. 322 р.
Thomas, Kenneth W.; Kilmann, Ralph H. "Comparison of Four Instruments Measuring Conflict Behavior". Psychological Reports. 42 (3 suppl), 1978. P. 1139–1145.
Гірник А.М. Основи конфліктології. Київ : ВГІ НАОУ, 2001. 225 с.
Конфліктологія.: Навчальний посібник. Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». Харків, 2012. 65 с.
Примуш М.В., Клюжев О.В. Політична Конфліктологія: теорія і практика: навч. посіб. Донецьк, 2011. 144 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).