Інститути соціалізації як механізм реалізації державної молодіжної політики в Україні.

Автор(и)

  • Н. I. Smokova Донецький національний університет імені Василя Стуса

DOI:

https://doi.org/10.31558/2519-2949.2019.2.10

Ключові слова:

молодь, молодіжна політика, інститути соціалізації, інформаційне суспільство, світогляд, цінності, політична активність

Анотація

У статті проаналізовані особливості формування та реалізації сучасної молодіжної політики в Україні у контексті становлення інформаційного суспільства, поширення якого формує новий тип мислення молоді та способу життя загалом. У ході проведеного наукового дослідження було виявлено специфіку сучасної української молоді, яка представлена поколіннями Y та Z, або поколінням мілленіалів згідно із класифікацією американських дослідників Н. Хоува та В. Штрауса. Це молоді люди, які народилися з 1990 по 2004 роки та характеризуються більш вираженими прагненнями до самореалізації і самовираження та, як наслідок, схильністю до постматеріальних цінностей.

У свою чергу, державна молодіжна політика складається із певних інститутів соціалізації, головна задача яких – інтегрувати молодь до суспільно-політичного життя. Проте, якщо поглянути на стан системної трансформації нашої країни, то можна констатувати їх фрагментарність та відсутність у нормативно-правовій базі чіткого механізму молодіжного розвитку та участі у розбудові країни. Таким чином, за даними соціологічних досліджень, сучасна українська молодь у якості альтернативної можливості самовираження (й самореалізації іноді) обирає віртуальний простір. Виходячи з цього, ми наголошуємо на значному впливі віртуального простору на сучасне молоде покоління українців та вводимо таку категорію як «кіберсоціалізація», під якою розуміємо процес формування цінностей та світогляду молоді за допомогою Інтернету загалом, та соціальних мереж зокрема.

Отже, вивчення процесу впровадження державної молодіжної політики, складовими елементами якої є сукупність традиційних та інноваційних інститутів соціалізації молоді набуває нової актуальності. Нами було підкреслено, що за умови стрімко змінюваного світу, традиційні інститути соціалізації поступаються місцем більш інноваційним інструментам впливу на молодіжне середовище. Таким чином, з’ясування вектору трансформації механізму молодіжної політики сучасної України у зв’язку із мінливістю інститутів соціалізації є актуальною та головною задачею нашого наукового дослідження.

Посилання

Бодрийяр Ж. Симулякры и симуляция. Тула: Тульский полиграфист, 2013. 204 с.

Головатий М.Ф. Державна молодіжна політика як феномен суспільного розвитку і нова парадигма державотворення у країнах перехідного періоду. Актуальні. проблеми державного управління. Одеса, 2002. Випуск 10. С.291-304

Головатий М.Ф. Молодіжна політика в Україні: проблеми оновлення. Київ, 1993. 220 с.

Головенько В.А. Молоде покоління України в алгоритмі суспільних процесів. Український соціум, 2006. № 2. С. 20-34

Карнаух А. Проблеми молодіжної політики в сучасній Україні. Політичний менеджмент, 2005. № 4. C. 63-69

Коваль Г. Шляхи реформування державної молодіжної політики. Публічне управління : теорія та практика, 2013. № 4 (16). С.144 – 148.

Метьолкіна Н. Активізація громадської складової як необхідна умова підвищення ефективності державної молодіжної політики. Органи влади та молодіжні громадські організації. Інноваційні рішення в молодіжній політиці, 2007. 176 с.

Молодь та молодіжна політика в Україні: соціально-демографічні аспекти / За ред. Е.М. Лібанової. Київ, 2010. 248 с.

Олійник І. Формування культури дозвілля студентської молоді. Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві, 2013. № 1 (21). С. 207-212

Указ Президента України № 532 від 27 вересня 2013 року «Про Стратегію розвитку державної молодіжної політики на період до 2020 року». Офіційне інтернет-представництво Президента України URL: www. president.gov.ua/documents/16094.html

##submission.downloads##

Номер

Розділ

Захист прав дітей на окупованих територіях та під час військових конфліктів