Феномен гібридного геноциду в умовах російсько-української війни 2014-2022 рр.
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2022.4.6Ключові слова:
гібридна війна; геноцид; гібридний геноцид; інформаційно-психологічна спецоперація; російсько-українська війна 2014-2022 р.Анотація
Актуальним завданням сучасної політології є творення наукового дискурсу задля формування теоретичних засад обґрунтування дій російської держави і її інституцій як військових злочинів, найтяжчим з яких, безумовно, виступає геноцид. Зважаючи на гібридний характер російсько-української війни, агресор використовує всі переваги інформаційної, медіа війни, різноманітних ІПСО, намагаючись максимально унеможливити кваліфікацію своїх дій саме в рамках злочину геноциду. Саме тому важливим є аналіз феномену гібридного геноциду, який є необхідним для опису того, яким чином конкретні акти геноциду можуть приховуватися або викривлено інтерпретуватися агресором, в тому числі і за рахунок інформаційно-психологічних спецоперацій, маніпуляцій суспільною свідомістю. Наукове обговорення феномену «гібридного геноциду», формування загальноприйнятої дефініції, може стати кроком на шляху до імплементації терміну до системи міжнародного права з метою визначення його співвідношення з поняттям «злочин геноциду», встановлення їхньої тотожності, і, відповідно, спрощення притягнення до відповідальності злочинців. Гібридний геноцид – це дії, вчинені з наміром знищити, повністю або частково, будь-яку національну, етнічну, расову чи релігійну групу, що здійснюється на тлі ідеологічних, інформаційно-психологічних, маніпулятивних заходів, спрямованих на заперечення суб’єктності зазначених груп (до та під час російсько-української війни здійснювалося ідеологічне обґрунтування, перш за все у російському суспільстві, відсутності державної та національної суб’єктності України). Конкретні прояви геноциду, спрямовані проти окремих представників цих груп, зокрема, їх вбивство, у випадку гібридного геноциду приховуються чи заперечуються. Гібридний характер геноциду шляхом вбивства українців проявляється через заперечення фактів таких вбивств, створення обґрунтування позасудових страт (звинувачення вбитих у підривній, диверсійній діяльності, нападах на окупантів), заперечення умисного характеру масових вбивств шляхом ракетних та авіаударів, або твердження щодо їхньої спрямованості в місця дислокацій українських військових підрозділів. Наслідком таких дій окупаційної армії РФ стають також серйозні тілесні ушкодження, що завдаються українцям, страждає і ментальне здоров’я людей – все це також є проявом геноциду. Гібридний характер геноциду за ознакою «навмисне створення для певної групи таких життєвих умов, які спрямовані на її повне чи часткове фізичне винищення» проявляється зокрема, у запереченні агресором спрямованості таких дій проти цивільного населення. Гібридний геноцид, спрямований на запобігання дітонародження в середовищі групи, може проявлятися через використання сексуального насильства як зброї. Гібридного характеру може набувати і геноцид шляхом насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу: сам насильницький характер такої передачі заперечується; приховується чи умисно спотворюється інформація про стан здоров’я дитини, її сімейний статус; встановлення опіки чи усиновлення відбувається з порушеннями національного та міжнародного законодавства.
Посилання
В Крыму происходит гибридный геноцид. URL: https://web.archive.org/web/20200129075319/https://www.radiosvoboda.org/a/news/27149026.html. (дата звернення: 01.11.2022).
Даник Ю., Малярчук Т., Бриггс Ч. Гибридная война: хай тек, информационные и кибер конфликты. Connections: The Quarterly Journal. 2017. № 2. С. 5-27.
Зґвалтування є частиною воєнної стратегії Росії в Україні – спецпредставниця Генсека ООН. URL: https://bykvu.com/ua/bukvy/zgvaltuvannia-ie-chastynoiu-voiennoi-stratehii-rosii-v-ukraini-spetspredstavnytsia-henseka-oon/(дата звернення: 01.11.2022).
Коропатник М. Геноцид як інструмент «гібридної війни» Росії проти України: від радянських часів до сьогодення. Спроба історичного аналізу. Сіверянський літопис. 2017. №1-.2 С. 228-242.
Муждабаев А. Голодомор – это не просто геноцид. URL: https://gordonua.com/news/politics/muzhdabaev-golodomor-eto-ne-prosto-genocid-eto-genocid-gibridnyy-531079.html. (дата звернення: 01.11.2022).
Почепцов Г. Г. З історії поняття гібридної війни в США і Росії. URL: http://osvita.mediasapiens.ua/trends/1411978127/z_istorii_ponyattya_gibridnoi_viyni_v_ssha_i_rosii/
(дата звернення: 01.11.2022).
Психічне здоров’я та ставлення українців до психологічної допомоги під час війни.
URL: https://gradus.app/documents/308/Gradus_Research___Mental_Health_Report_short_version.pdf?fbclid= IwAR2M1mpt0U8Hpf55wvHx_IfaVV5oTvlZ3x9kJ2O447sY-l8hqo5jiXSg6gc. (дата звернення: 01.11.2022).
Резолюція Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй 96 (І) «Злочин геноциду», прийнята 11.12.1946. URL : https://documents.un.org/prod/ods.nsf/home.xsp. (дата звернення: 01.11.2022)
Римський статут Міжнародного кримінального суду. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_588. (дата звернення: 01.11.2022).
Російські військові повинні постати перед судом за воєнні злочини в Київській області – нове розслідування Amnesty International. URL : https://www.amnesty.org.ua/hes-not-coming-back-briefing/
(дата звернення: 01.11.2022).
Россия осуществляет геноцид крымских татар. URL : https://ccl.org.ua/ru/news/rossyya-osuschestvlyaet-hybrydnyij-henotsyd-protyv-kryimskyh-tatar-romantsova/(дата звернення: 01.11.2022).
Світова гібридна війна: український фронт / за заг. ред. В. П. Горбуліна. Київ : НІСД, 2017. 496 с.
Собора І. «Щоб не хотілося народжувати українців»: окупанти масово ґвалтували жінок у Бучі. URL: https://war.segodnya.ua/ua/war/vtorzhenie/chtoby-ne-hotelos-rozhat-ukraincev-okkupanty-massovo-nasilovali-zhenshchin-v-buche-denisova-1614496.html. (дата звернення: 01.11.2022).
Статут Міжнародного трибуналу по Руанді. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_d65. (дата звернення: 01.11.2022).
Ткаченко В. Російський замах на суб’єктність України. Освіта і суспільство. 2022. №1-2. С. 4.
Яворська Г.М. Гібридна війна як дискурсивний конструкт. Strategic priorities. 2016. № 4. С. 41-48.
Abbasi A. Hybrid War Threats and Essence of Perception Management. IPRI Journal. 2020. №2. Р. 1-24.
Arcos R., Smith H. Digital communication and hybrid threats. Icono 14. 2021. Volume 19. № 1. Р. 1-14.
Bachmann S., Jones M. Syria – A Hybrid War Case Study. Journal of Military and Strategic Studies. 2021. №1. Р. 33-55.
El Deeb S., Shvets A., Tilna E. How Moscow grabs Ukranian kids and makes them Russians. URL: https://apnews.com/article/ukrainian-children-russia-7493cb22c9086c6293c1ac7986d85ef6.
(accessed : 01.11.2022).
Hoffman F. Conflict in the 21st Century: The Rise of Hybrid Wars. Arlington : Potomac Institute for Policy Studies, 2007. 72 p.
Isherwood M. W. Airpower for Hybrid Warfare. Arlington : Mitchell Institute Press, 2009. 36 p.
Mennecke M. The Crime of Genocide and International Law. Genocide Studies and Prevention: An International Journal. 2009. №4. Р. 146-161.
Manoilo, A., Yevstafiev D. Information Wars and Psychological Operations as the Basis
for New Generation Hybrid Wars. Istoriya. 2021. №6. Р. 24-32. URL: https://history.jes.su/s207987840016037-9-1/ (accessed: 01.11.2022).
Wither J. K. Making Sense of Hybrid Warfare. Connections: The Quarterly Journal. 2016. №2. Р. 73-87.
Zhuhan V., Ibrahim N. Russia accused of sabotaging Ukraine water pipe to Mykolaiv.
URL: https://www.bbc.com/news/world-europe-63383605 (accessed: 01.11.2022).
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).