Категорія «самоврядні організації» у понятійній системі політичної науки

Автор(и)

  • А. В. Матвійчук Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського

DOI:

https://doi.org/10.31558/2519-2949.2021.4.5

Ключові слова:

громадянське суспільство; громадські об’єднання; самоврядні організації; самоврядування

Анотація

У громадянському суспільстві особисті ініціативи є головним фактором у досягненні загального блага, і такі ініціативи найчастіше та найефективніше реалізуються через сукупність самоврядних організацій.
На відміну від політичних партій, самоврядні організації не прагнуть досягти контролю над державною владою, а намагаються лише вплинути на владні структури і процес прийняття рішень, які виражали б інтереси різних соціальних верств населення. За умов ефективного функціонування самоврядних організацій уможливлюється адекватне відображення інтересів різних соціально-демографічних груп, їх вихід у легітимний правовий простір, підвищення рівня політичної культури, рівноваги та стабільності суспільства, впорядкованості соціальних інновацій і практичних дій його членів.
Самоврядні організації на сучасному етапі розвитку перебирають на себе дедалі більший обсяг завдань, насамперед в соціальній сфері, які раніше виконували лише органи державної влади. Тенденції розвитку самоврядних організацій показують, що вони якісніше спроможні надавати суспільні послуги, ефективніше використовувати матеріальні та інші ресурси суспільства. Самоврядні організації мають більшу довіру і допомогу з боку громадян, які, будучи залучені до певної ініціативи з боку самоврядної організації, відчувають свою причетність до вирішення громадських суспільно важливих справ, що, у свою чергу, сприяє розвитку громадянського суспільства.
Самоврядні організацій в громадянському суспільстві повинні бути важливим компонентом співпраці з державним й недержавним секторами для ефективного вирішення різнорідних проблем суспільства. Взаємодія між самоврядними організаціями має базуватися не на конкуренції, а на партнерстві, співпраці та взаємодопомозі.

Посилання

Законодавче регулювання діяльності неприбуткових організацій: світовий досвід та рекомендації для України. URL: https://parlament.org.ua/2001/10/01/broshura-zakonodavche-regulyuvannya-ngo/ (дата звернення: 23.06.2021).

Меркулова К. О. Адміністративно-правове регулювання діяльності громадських організацій: автореф. дис. к. ю. н.: 12.00.07. Ірпінь, 2014. 20 с.

Юлдашев О. О. Адміністративно-правове забезпечення діяльності недержавних громадських організацій в Україні: автореф. дис. к. ю. н.: 12.00.07. Київ, 2013. 19 c.

Гололобов С. М. Розвиток механізмів взаємодії громадських організацій у сфері культури з органами публічної влади України: автореф. дис. к. держ. упр.: 25.00.02. Чорноморський національний університет імені Петра Могили. Миколаїв, 2020. 25 с.

Чернявська Б. Значення неурядових (громадських) організацій як показника рівня демократії та розвитку громадянського суспільства у державі. URL: https://journals.indexcopernicus.com/api/file/viewByFileId/907944.pdf (дата звернення: 24.06.2021).

Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи державам-членам стосовно правового статусу неурядових організацій у Європі. Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_937 (дата звернення: 23.06.2021).

Федулов С., Гнездилова О. Международные стандарты в сфере свободы ассоциаций. URL: http://library.khpg.org/files/docs/1398690048.pdf (дата звернення: 23.06.2021).

Лейкі, Беріт М. Врядування неприбуткових організацій: підзвітність та повноваження – головні принципи врядування: Пер. з англ. К.: Вид. дім «KM Академія», 2003. 56 с.

Лисенков С. Л. Загальна теорія держави і права: навчальний посібник. К.: «Юрисконсульт», 2006. 355 с.

Кравчук В. М. Взаємовідносини громадських організацій і держави в умовах формування громадянського суспільства в Україні (теоретико-правові аспекти): дис. к. ю. н.: 12.00.01. Київський національний університет внутрішніх справ. К., 2008. 229 с.

Лойко Л. І. Громадські організації етнічних меншин України: природа, легітимність, діяльність: монографія. К.: Фоліант, 2005. 634 с.

Дорофеєва В. І. Конституційні засади участі громадських об’єднань у системі захисту прав людини: Україна та зарубіжний досвід: дис. к. ю. н.: 12.00.02. Ужгородський національний університет. Ужгород, 2018. 232 с.

Шадрикова А. П. Некоммерческие организации: роль и влияние в процессе принятия политических решений. Модернизация экономики и глобализация: в 3 кн. Москва: Издательский дом ГУ-ВШЭ, 2009. Кн. 1. С. 527-534.

Ткачук А. Ф. Законодавство для третього сектору: необхідність та перспектива змін. К.: Ін-т громадянського суспільства, 2002. 32 с.

Бодров А. В. Класифікація неурядових організацій в сучасній науковій літературі. Наукові праці МАУП. 2014. Вип. 1. С. 53-57.

Дементов В. О. Громадські організації в Україні: вплив на прийняття соціально-відповідальних рішень. Теорія та практика державного управління. 2010. Вип. 4. С. 452-457.

Петрушенко Ю. М. Місцевий розвиток за участі громади: монографія: у 2 т. Т. 2: Інституційні та прикладні аспекти управління місцевим розвитком, орієнтованим на громаду. URL: https://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream-download/123456789/50480/7/Petrushenko_mistsevyi_rozvytok.pdf (дата звернення: 25.06.2021).

Сосєдова В. С. Державне фінансування діяльності громадських організацій в Україні. Актуальні проблеми економіки. 2009. № 8. С. 238-241.

Ткачук І. Я. Впровадження європейських принципів державного фінансування українськими громадськими організаціями. Вісник Одеського національного університету. Серія: «Економіка». 2014. Т. 19, вип. 2 (5). С. 219-223.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-02-12

Номер

Розділ

Політичні інститути та процеси