Колабораційні платформи як інструмент глобальної політики
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2021.1.16Ключові слова:
колабораційна платформа; колаборація; колабораційне управління; партнерство; посередництвоАнотація
У статті подано аналіз категорії колабораційної платформи у контексті становлення глобального політичного партнерства. Під колабораційними платформами розуміються відносно стабільні структури для забезпечення більш гнучкого режиму управління, здатного адаптуватися до нових можливостей або мінливих умов. Автором ідентифіковані властивості колабораційних платформ, а саме: гнучкість, відносна часова стабільність, реконфігурація, модульність та еволюційність, що дозволяє відрізнити платформи від інших інструментів фасилітації співробітництва. Комбінація організаційних аспектів і структурних елементів колабораційних платформ надає змогу підключитися до модульних інституціональних інтерфейсів, сконфігурованих з урахуванням локальних потреб і умов, усім зацікавленим сторонам. Окрему увагу було сфокусовано на ефектах позитивного зворотного зв’язку та синергізмі зусиль стейкголдерів з метою полегшення координації дій та створення своєрідної екосистеми політичних суб’єктів і процесів. У статті також представлена типологія та приклади колабораційних платформ залежно від домінуючих цілей співпраці та вузлів взаємозалежності, які свідчать про функціональну варіативність платформ у контексті забезпечення спільного вирішення проблемних ситуацій. Окремим блоком було ідентифіковано низку проблем, які супроводжують дослідження колабораційних платформ. Серед них особливу увагу було зосереджено на суперечності критеріїв ефективності співпраці, ступенях потенційного контролю та проблемах міжсекторального партнерства. Авторкою також окреслені перспективи подальшого вивчення колабораційних платформ як механізмів адаптивного управління, а саме: урахування мікроелементів співробітництва та інституційної динаміки платформ, визначення алгоритмів моделювання та впливу платформ на стабільність політичної системи у цілому.
Посилання
Ansell, C., and Gash A. 2017. Collaborative platforms as a governance strategy. Journal of Public Administration Research and Theory:1-17.
Borys, J. M., Y. Le Bodo, S. A. Jebb, J. C. Seidell, C. Summerbell, D. Richard, S. De Henauw, et al. 2012. EPODE approach for childhood obesity prevention: Methods, progress and international development. Obesity Reviews 13:299–315.
Boudreau, K. 2010. Open platform strategies and innovation: Granting access vs. devolving control. Management Science 56:1849–72
Cheadle, A., M. S. Senter, L. Solomon, W. L. Beery, and M. P. M. Schwartz. 2005. A qualitative exploration of alternative strategies for building community health partnerships: Collaboration versus issue-oriented approaches. Journal of Urban Health 82:638–52.
Ciborra, C. U. 1996. The platform organization: Recombining strategies, structures, and surprises. Organization Science 7:103–18.
Cooke, P. 2007. To construct regional advantage from innovation systems first build policy platforms. European Planning Studies 15:179–94.
Desportes, I., J. Waddell, and M. Hordijk. 2016. Improving flood risk governance through multi-stakeholder collaboration: A case study of Sweet Home informal settlement, Cape Town. South African Geographical Journal 98:61–83.
Emerson, K., and A. K. Gerlak. 2014. Adaptation in collaborative governance regimes. Environmental management 54:768–81.
Emerson, K., and T. Nabatchi. 2015. Collaborative governance regimes. Washington, DC: Georgetown Univ. Press.
Furlan, A., A. Cabigiosu, and A. Camuffo. 2014. When the mirror gets misted up: Modularity and technological change. Strategic Management Journal 35:789–807
Hahn, T., P. Olsson, C. Folke, and K. Johansson. 2006. Trust-building, knowledge generation and organizational innovations: The role of a bridging organization for adaptive comanagement of a wetland landscape around Kristianstad, Sweden. Human Ecology 34:573–92.
Heifer International. 2016. East African Dairy Development. http://www. heifer.org/ending-hunger/ourwork/programs/eadd/index.html (accessed July 13 2016).
Janssen, M., and E. Estevez. 2013. Lean government and platform-based governance – Doing more with less. Government Information Quarterly 30:S1–S8.
Leach, W. D., C. M. Weible, S. R. Vince, S. N. Siddiki, and J. C. Calanni. 2013. Fostering learning through collaboration: Knowledge acquisition and belief change in marine aquaculture partnerships. Journal of Public Administration Research and Theory 24:591–622.
Medd, W., and S. Marvin. 2007. Strategic intermediation: Between regional strategy and local practice. Sustainable Development 15:318–27.
Moss, T. 2009. Intermediaries and the governance of sociotechnical networks in transition. Environment and Planning A 41:1480–95.
Nambisan, S. 2009. Platforms for collaboration. Stanford Social Innovation Review 7:44–9.
Nederlof, S., M. Wongtschowski, and F. van der Lee. 2011. Putting heads together: agricultural innovation platforms in practice. Bulletin 396, Amsterdam, the Netherlands: KIT Publishers.
Ogelsby, R. and J. Burke. 2012. Platforms for private sector-humanitarian collaboration. London, UK: Humanitarian Futures Programme
Reid, S., J. P. Hayes, D. Stibbe. 2014. Platforms for partnership: Emerging good practice to systematically engage business as a partner in development. Oxford, UK: The Partnering Initiative.
Roth, S., J. Kaivo-Oja, and T. Hirschmann. 2013. Smart regions: Two cases of crowdsourcing for regional development. International Journal of Entrepreneurship and Small Business 20:272–85.
Sabel, C. F., and J. Zeitlin. 2010. Experimentalist governance in the European Union: Towards a new architecture. Oxford: Oxford Univ. Press.
Selsky, J. W., and Parker, B. 2010. Platforms for cross-sector social partnerships: Prospective sensemaking devices for social benefit. Journal of business ethics 94:21–37.
Thomas, L. D., E. Autio, and D. M. Gann. 2014. Architectural leverage: Putting platforms in context. The Academy of Management Perspectives 28:198–219.
Weber, E. P. 2012. Unleashing the potential of collaborative governance arrangements: Getting to robust durability in the Blackfoot Valley. Journal of Sustainable Development 5:35.
