Країни Південного Кавказу у фокусі східної політики Європейського Союзу

Анотація

Розглянуто особливості та основні етапи формування сучасної східної політики Європейського Союзу, у тому числі й щодо країн Південного Кавказу – Вірменії, Азербайджану та Грузії. З’ясовано причини слабкої присутності ЄС у регіоні Південного Кавказу на початку 90-х рр. ХХ ст., зокрема, нерозуміння європейськими партнерами проблем цього регіону; визнання їх сферою впливу Росії; недостатність у ЄС інструментів для проведення закордонної політики і політики безпеки в цьому регіоні, також й до розв’язання тамтешніх конфліктів. Визначено підстави включення країн даного регіону до сфери зовнішньої політики ЄС, як-от: енергетична безпека ЄС; демократизація Південного Кавказу як важливої складової європейської безпеки; досягнення компромісу між європейськими партнерами щодо посилення присутності ЄС на пострадянському просторі. Акцентовано увагу на особливостях зовнішньополітичних пріоритетів Вірменії, Грузії та Азербайджану по відношенню до Європейського Союзу, формування співробітництва, основних досягнень, проблемах та викликах. Доведено, що вже із самого початку інституалізації сучасної східної політики ЄС країни Південного Кавказу мали різні інтереси у співпраці з європейськими партнерами. Так, Азербайджан – розвиток економічної співпраці з ЄС, головно в енергетичній сфері та відновленні територіальної цілісності держави; Вірменія – інвестиційну та фінансову допомогу від ЄС, підтримку миру та стабільності в регіоні Нагірного Карабаху; Грузія – посилення європейського руху, відновлення територіальної цілісності, стабілізації внутрішньої ситуації та Південному Кавказі загалом. Стверджується, що головною перепоною для повноцінної реалізації нормативної сили ЄС у регіоні Південного Кавказу є висока конфліктність даного регіону. Зроблено висновок, що головними недоліками східної політики ЄС до країн Південного Кавказу є відсутність чіткої стратегії до країн Південного Кавказу, недостатність політико-безпекової складової співпраці, а також певне відсторонення ЄС від розв’язання тамтешніх регіональних конфліктів. Також ефективність реалізації східної політики ЄС на Південному Кавказі значною мірою буде залежать від впливу третіх сторін, головно, Росії.