Тортури як інструмент сучасної політики соціального контролю
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2020.4.6Ключові слова:
катування; нелюдське поводження; Європейський суд з прав людини; Конвенція про захист прав людини; Комітет запобігання катувань; Рада Європи; «посиленні методи допиту»; запобігання катуванням; розслідування катувань; передумови катувань у ХХІ століттіАнотація
Стаття присвячена дослідженню феномену тортур у ХХІ столітті. У статті автор презентує тезу, що пояснює не лише відновлення тортур як феномену у другій половині ХХ століття, проте й на додаток – поширення цього феномену тортур у ХХІ столітті, де особливого значення набувають питання щодо «розкидування» мереж соціального контролю та, як наслідок, збільшення класів, типів та видів девіантів. Так, з одного боку, національні системи кримінальної юстиції не можуть впоратися з таким завданням – поводитися з девіантами виключно у рамках формальних процедур, закріплених у національному законодавстві на фоні збільшення класів, типів, видів та, як наслідок, кількості девіантів. З іншого боку, дані численних досліджень та опитувань населення країн Європи та Північної Америки, де від 1/3 до 1/2 громадян допускають застосування тортур до терористів з метою того самого «убезпечення». У статті робиться висновок, що політика запобігання катуванням та боротьби з соціальними практиками катування у ХХІ столітті – це відображення складного політичного дуалістичного процесу: спроба ще більшого «убезпечення суспільства» з одночасним фіаско такого «убезпечення». У статті проаналізовано моделі, які пояснюють політичні передумови застосування тортур у другій половині ХХ – початку ХХІ столітті для цілей «захисту суспільства». Так, вченими виділяються три моделі: 1) «security model»; 2) «stability model»; 3) «legitimacy model». У статті наголошується, що в суспільстві ХХІ століття тортури існують у рамках двох взаємопов’язаних політичних сфер, де однією зі сфер виступає формалізована суб’єктна політика протидії тортурам, що формується та реалізується у рамках універсальних регіональних та національних структур, а другою сферою виступає безсуб’єктна політика тортур, яка формується у рамках постсучасної модуляції паноптичного менеджменту ризиків, де тортури є інструментом сучасної політики соціального контролю.
Посилання
Ягунов Д. «Malleus Maleficarum» of modern society: preconditions and prevalence of torture in XXI century and the policy of combating torture. Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія Політичні науки, 2020. 5. С. 58-97.
Диса К. Історія з відьмами. Суди про чари в українських воєводствах Речі Посполитої XVІІ-XVІІІ століття. Київ: Критика, 2008. 304 с.
Were 50 Million People Really Killed in the Inquisition? URL: www.ncregister.com/blog/were-50-millionpeople-really-killed-in-the-inquisition
Peters E. Inquisition. Berkeley: University of California Press, 1989.
Beaumont D. The Spanish Inquisition: Debunking the Legends. URL: www.strangenotions.com/spanishinquisition
Historians say Inquisition wasn't that bad. URL: www.theguardian.com/world/2004/jun/16/
Tracy L. Torture and Brutality in Medieval Literature. Negotiations of National Identity. Rochester, NY, 2002. 326 р.
Lea H. A History of the Inquisition of the Middle Ages. In Three Volumes. Vol. II. New York: Harper & Brothers, Franklin Square, 1888. 587 p.
Greer S. Is the Prohibition against Torture, Cruel, Inhuman and Degrading Treatment Really ‘Absolute’ in International Human Rights Law? Human Rights Law Review, 2015. 15. P. 7-37.
Ягунов Д. Паноптизм і пенальні практики суспільства Постмодерну. Вісник Львівського університету. Філософсько-політичні студії, 2020. Вип. 30. С.240-249/
Ягунов Д. Пунітивне місто постмодерну: до питання про дисперсію соціального контролю у ХХІ столітті. Політичне життя, 2020. Вип. 3. С. 34-50.
Фуко M. Рождение биополитики. Курс лекций, прочитанных в Коллеж де Франс в 1978 – 1979 учебном году. СПб.: Наука, 2010. 448 с.
Amnesty poll finds 29% say torture can be justified. URL: www.bbc.com/news/uk-27387040
Кобзін Д., Черноусов А., Щербань С., Батчаєв В. Оцінка масштабів незаконного застосування сили в поліції України у 2018 році. URL: www.khpg.org/1561465967
Національний моніторинг незаконного насильства в поліції в 2020 році. Авторський колектив: Д. Кобзін, А. Черноусов, С. Щербань. Харків, Харківський інститут соціальних досліджень, 2020. 64 с.
Ритцер Дж. Современные социологические теории. 5-е изд. СПб.: Питер, 2002. 688 с.
Bagaric M., Clarke J. Not Enough Official Torture in the World? The Circumstances in Which Torture Is Morally Justifiable. University of San Francisco Law Review, Spring 2005. P. 581-616.
Ягунов Д. Пенітенціарна політика як складова соціального контролю. Одеса: Фенікс, 2020. 674 с.
Tainted by Torture. Examining the Use of Torture Evidence. A report by Fair Trials and REDRESS, May 2018. 75 p.
Einolf C. The Fall and Rise of Torture: A Comparative and Historical Analysis. Sociological Theory, June 2007. 25. 2.
Rusche G., Kirchheimer O. Punishment and Social Structure. New York: Columbia University Press, 1933.
National Assistance Act 1948. URL: www.legislation.gov.uk/ukpga/Geo6/11-12/29
«Lacatus v. Switzerland», application № 14065/15, judgment 19.01.2021
Blakeley R. Why torture? Review of International Studies, 2007. 33.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).