Електронна демократія: трансформація осмислення
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2020.4.3Ключові слова:
демократія; інформаційно-комунікаційні технології; цифрові засоби; соціальні медіа; політична комунікація; політична партисипація; інструменталізм; аксіологічний підхідАнотація
Стаття присвячена аналізу змін у тлумаченні основних положень концепції електронної демократії. Автором проведене порівняння формулювань дефініції «електронна демократія», які були запропоновані авторитетними дослідниками протягом останніх 20 років. Розглянуті особливості інтерпретації сутності е-демократії на основних етапах її розвитку, які були пов’язані з удосконаленням інформаційного-комунікаційних технологій. Узагальнюючи думки науковців, автор констатує, що на сучасному етапі, який визначається як мережеве суспільство, е-демократія є основним засобом, що забезпечує ефективність демократичних процедур і якість політичних рішень. Вона прогнозує, що наступним етапом розвитку стане АІ-демократія (демократія штучного інтелекту). У статті розглянуті основні принципи та функції е-демократії, які були нормативно закріплені в актах ЕС. Показані основні напрямки впливу нових ІКТ на демократію. Охарактеризовані особливості їх здійснення у різних базових моделях демократії. Автор аналізує субмоделі «вікідемократії», «рідкої демократії», «бульбашкової демократії» та «алгократії», які запропоновані сучасними дослідниками. У статті окреслені новітні загрози едемократії. Стаття висвітлює негативні зміни у сприйнятті політичної ролі соціальних медіа. Показано яким чином ці зміни вплинули на трансформацію розуміння е-демократії. Наведена критика основних положень інструменталістського підходу до оцінки сутності та перспектив запровадження цифрових технологій у процеси політичної комунікації та партисипації. Представлені напрацювання дослідників, які акцентують увагу на етичних аспектах розвитку ІКТ. Автор робить висновок, що заради поверненні довіри до демократичних цінностей необхідно замінити інструменталістський підхід на аксіологічний. Ця трансформація представляється особливо актуальною з точки зору перспектив переходу е-демократії до наступного етапу свого розвитку – АІ-демократії.
Посилання
Hacker, K. L., & van Dijk, J. (Eds.). (2000). Digital democracy: Issues of theory and practice. London: Sage.
Coleman, S., & Norris, D. (2005). A new agenda for e-democracy. Oxford Internet Institute, Forum Discussion Paper, No. 4, January. DOI: 10.2139/ssrn.1325255. Available at: https://www.oii.ox.ac.uk/archive/downloads/publications/FD4.pdf.
Päivärinta, T., & Øystein, S. (2006). Models of E-democracy. Communications of the Association for Information Systems, 17(Article 37), 818–840. DOI: 10.17705/1CAIS.01737. Available at: http://aisel.aisnet.org/cais/vol17/iss1/37.
van Dijk Jan, Hacker Kenneth. (2018). Internet and Democracy in the Network Society. New York: Routledge. DOI: 10.4324/9781351110716.
Linder R., & Aichhozer G. (2019). E-Democracy: Conceptual Foundations and Recent Trends. In E. Hennen et al. (Eds.). European E-Democracy in Practice. (pp. 11- 45). 07 Nov. DOI: 10.1007/978-3-030-27184-8_2.
van Dijk, J. (2012). Digital democracy: Vision and reality. In I. Snellen, M. Thaens, & W. van de Donk (Eds.), Public administration in the information age: Revisited (pp. 49–61). Amsterdam: IOS-Press.
Tsagarousianou, R. (2000). Electronic democracy in practice: one, two, three... countless variants. Hermes, 26:230-242. DOI: 10.4267/2042/14779.
Council of Europe. (2009). Recommendation CM/Rec(2009)1 of the Committee of Ministers to Member States on electronic democracy (e-democracy). Available at: http://www.coe.int/t/dgap/democracy/Activities/GGIS/CAHDE/2009/RecCM2009_1_and_Accomp_Docs/Recom mendation%20CM_Rec_2009_1E_FINAL_PDF.pdf.
Dutton, H. W. (1999). Society on the line: Information politics in the digital age. Oxford: Oxford University Press.
Noveck, B. S. (2009). Wiki government: How technology can make government better, democracy stronger, and citizens more powerful. Washington, DC: Brookings Institution Press.
Pariser, E. (2011). The Filter Bubble: How the New Personalized Web Is Changing What We Read and How We Think. New York: Penguin Press.
Palano, D. (2019). The Truth in a Bubble: the End of ‘Audience Democracy’ and the Rise of ‘Bubble Democracy’. Soft Power, 6(2): 36-53.
Warren, A. M., Sulaiman, A., & Jaafar, N. I. (2014). Social media effects on fostering online civic engagement and building citizen trust and trust in institutions. Government Information Quarterly, 31(2): 291– 301. DOI 10.1016 / j.giq.2013.11.007
Zheng, Y. P., Schachter, H. L., & Holzer, M. (2014). The impact of government form on e-participation: A study of New Jersey municipalities. Government Information Quarterly, 31(4): 653–659. DOI: 10.1016 / j.giq.2014.06.004.
Meijer, A. (2020). Algoritmization and the key to building citizen trust. Ultrecht University News. 13 Feb. Available at: https://www.uu.nl/en/news/algoritmization-and-the-key-to-building-citizen-trust.
Cooper, T., & Thomas, J. (2019). Nature or Nurture: A Crisis of Trust and Reason in the Digital Age. London: Albany Associates.
Porotsky, S. (2018). How Social Media Stole an Election: An Examination of the Bilateral Assault on the Democratic System. Academia. 18 Nov. Available at: https://www.academia.edu/32532979/How_Social_Media_Stole_an_Election_An_Examination_of_the_Bilateral_Ass ault_on_the_Democratic_System.
Tenove, C., Buffie, J., McKay S., & Moscrop, D. (2018). Digital Threats to Democratic Elections: How Foreign Actors Use Digital Techniques to Undermine Democracy. Centre for the Study of Democratic Institutions of the University of British Columbia.
Leslie, D. (2019). Understanding artificial intelligence ethics and safety: A guide for the responsible desig
