Пунітивне місто постмодерну: до питання про дисперсію соціального контролю У ХХІ столітті

Анотація

Стаття присвячена проблемі сутності, форм, методів та меж соціального контролю у суспільстві Постмодерну. Стаття містить аналіз поглядів найбільш відомих вчених, які заклали підвалини сучасного розуміння соціального контролю, та авторські пропозиції щодо застосування таких поглядів у суспільстві ХХІ століття. Головню тезою цього дослідження є те, що сучасний соціальний контроль є більш проникливим, тонким та всеосяжним (передусім в силу своєї більшої технологічності), а відтак існує реальна небезпека втрати свободи у суспільстві Постмодерну. У статті робиться наголос на важливості для політичної науки ХХІ століття праць французького філософа Мішеля Фуко та американського соціолога Стенлі Коена щодо сутності соціального контролю на прикладі концепції карального (пунітивного) міста, яке служить моделлю сучасного суспільства технологічного соціального контролю. У статті міститься аналіз трансформації моделей соціального контролю з відповідними характеристиками кожної моделі. Стаття аналізує питання застосування у ХХІ столітті категорій, запроваджених Мішелем Фуко («ранг», «іспит», «дисципліна») і фокусує увагу на актуальності таких категорій. У статті надаються практичні приклади «посягання на свободу» (як-то камери відеоспостереження, інформаційні бази даних, розширення типології та класифікації девіантів) та поширення більш проникливого соціального контролю у сфері кримінальної юстиції. Окрема увага приділена прикладам застосування концепції net widening у національних системах кримінальної юстиції. Окрема увага приділяється «кризі реабілітаційного ідеалу», що настала після публікації у 1971 році праці американського соціолога Роберта Мартінсона. Стаття містить висновок, що свобода – це влада. Влада не як негативна категорія, пов’язана з примусом, а як категорія позитивна, пов’язана з необмеженою реалізацією своєї волі у суспільстві таких же вільних людей, без шкоди для себе та оточуючих. Тому з цієї позиції класичний формальний підхід до соціального контролю як до природнього консенсусу, який з’явився невідомо як і невідомо звідки, має сприйматися критично. Сучасне суспільство – це суспільство тонкої, прозорої, проте водночас жорсткої влади, яка не толерує владу дійсно вільних людей. Головним висновком цього дослідження буде саме загострення проблематики добровільної відмови від свободи на користь «безпеки», або, краще сказати, поєднання «безпеки» з «комфортом» відповідно до вимог споживацького глобалізованого суспільства.