Асоціація Україна-ЄС: політичні загрози та економічні можливості.

Анотація

Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони визначила новий, більш поглиблений формат співпраці між підписантами. Це важливий документ, який засвідчив не лише прагнення України приєднатися до європейського співтовариства, а й вперше документально підтвердив визнання всіма сторонами Угоди євроінтеграційного курсу України. Шлях до підписання Угоди не був простим: сторонам вдалося поставити підписи лише з другої спроби. Відмова України підписати Угоду на саміті у Вільнюсі 2013 р., революційні події, які зрештою призвели до загострення ситуації в Криму та на Сході, обрання нового керівництва держави, згодом референдум у Нідерландах – усе це передувало підписанню та ратифікації Угоди. На сьогодні Угоду визнано найбільшим нормативно-правовим актом як в історії Євросоюзу, так і України.

Більшість аналітиків та науковців присвячують аналіз Угоди здебільшого положенням, які стосуються економіки. Дійсно, цій частині відведено чималий обсяг. Проте, реалізація положень Угоди неможлива без співпраці на політичному рівні. Стаття присвячена аналізу саме політичної частини Угоди. У статті досліджується історія підписання Угод про асоціацію ЄС з іншими державами на предмет закріплення положення про подальше членство в Європейському Союзі. Визначено особливості УА між Україною та ЄС, розглянуто порядок впровадження змін, а також проаналізовано загрози та перспективи подальшого виконання положень Угоди. Зазначено, що причини ускладнень імплементації Угоди можуть бути як внутрішні, так і зовнішні.

Для України Угода – це не лише стандарти, цінності та принципи, а й міжнародний авторитет та спроможність проявити себе на геополітичній арені. Виконання положень Угоди – важлива заявка на європейське майбутнє. Однак, зміни мають бути зваженими та продуманими. Україна має зберегти незалежність, суверенітет та відстояти свої позиції.