Інституційні механізми захисту прав людини в умовах військово-політичного конфлікту.

Анотація

У статті розглядаються особливості та суперечності інституційних механізмів захисту прав в умовах військового протистояння в контексті демократизації політичної системи України. Обгрунтовано роль процесу інституціоналізації конфлікту для завершення переходу до демократії у нашій державі.

Визначено основні особливості інституційного забезпечення захисту прав. Це, зокрема, неготовність до захисту прав через відсутність відповідного досвіду, навздогін ний характер захисту прав, що полягає не у створенні гарантій, а відновленні вже порушених прав, нормативні неточності щодо визначення статусу окупованих територій, процедури захисту прав, юридичних наслідків за порушення прав, відсутність в структурі вищих органів державної влади спеціалізованих інститутів з координації процесу забезпечення прав та налагодження у цій сфері співпраці з громадськими організаціями, недостатнє фінансування та вичерпність ресурсів для реалізації задекларованих прав у зв’язку з тривалістю військового конфлікту, практичні складності реалізації, відсутність чіткої програми реінтеграції.

Запропоновано пріоритетні завдання вдосконалення інституційних механізмів захисту прав, зокрема здійснення заходів щодо демократизації політичної системи загалом, інституціоналізації конфлікту, підвищення рівня легітимності інститутів влади, створення вищого виконавчого органу, який забезпечив би злагодженість та комплексність захисту прав, передача частини повноважень і ресурсів щодо захисту прав на місця, розробка довготривалих програм соціального забезпечення та адаптації внутрішньо переміщених осіб, забезпечення необхідної інформаційної підтримки щодо можливостей захисту прав, виховання в дусі ідеології миру, толерантності, поліетнічної солідарності, інших демократичних цінностей.