Наратив у царині політичних комунікацій: підходи до вивчення у найбільш цитованих статтях із бази даних Web of Science.
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2019.3.15Ключові слова:
політичний наратив, характеристики наративу, сюжет наративу, сприйняття наративуАнотація
Теорія наративу як науковий напрям з’яивлася у царині літературознавства і спочатку використовувалося для аналізу художніх творів. Однак у другій половині ХХ ст. роботи структуралістів, які сприймали реальність як текст, призвели до того, що наративи стали предметом вивчення у гуманітаристиці: соціології, політології, історії та ін. Популярним цей напрям лишається і сьогодні, за часів цифрової культури. Незважаючи на широке поширення наратології у роботах західних учених, в Україні, у царині політичних комунікацій наративи рідко стають предметом вивчення. Саме тому метою цього дослідження є огляд найбільш цитованих досліджень із політичної комунікації, що вивчають наратив, із бази даних Web of Science, та визначення провідних характеристик терміну «наратив».
Усього виокремлено п’ять таких характеристик. Перша – наратив є формою осмислення реальності, що може здійснюватися як щоденному житті, так і для вивчення політичних процесів. В межах останнього підходу можуть виокремлюватися домінантний і альтернативні наративи. Проте їхнє співвідношення у політичному дискурсі лишається невивченим. Друга – здатність наративу відсилати до певних вірувань та бажань. При цьому політичні наративи на відміну від художніх мають базуватися ще на фактах і відбивати реальність. Третя – лінійність і передбачуваність наративу. Оскільки наратив містить сюжет, він допомагає упорядкувати події та явища у часову послідовність.
Окрім того, із точки зору біхейвористського підходу, наратив може порівнюватися зі «сценарієм» і містити моделі поведінки чи розуміння явищ чи подій. Таким чином, він забезпечує передбачувану реакцію на них, а інколи навіть призводити до породження упереджень. Четверта – обмеженість інтерпретацій значень наративу. Наратив політичний на відміну від художнього обмежує множину значень і може містити у собі «відбитки влади», тобто просувати ті значення, які були у нього закладені. П´ята – драматична природа і здатність до залучення аудиторії. Завдяки цій характеристиці наратив зазвичай сприймається некритично і має значну переконуючу здатність.
Посилання
Bennett L., Segerberg, A. Digital Media and the Personalization of Collective Action. Information Communication and Society. 2011. № 14(6). P. 1-30. DOI: 10.1080/1369118X.2011.579141
Bevir M., Rhodes R. A., Weller P. Traditions of governance: Interpreting the changing role of the public sector. Public Administration. 2003. № 81(1). P. 1-17. DOI: 10.1111/1467-9299.00334
Blommaert J. Investigating narrative inequality: African asylum seekers’ stories in Belgium. Discourse and Societyю 2001. № 12(4). С. 413-439. DOI: 10.1177/0957926501012004002
Boswell C., Geddes A, Scholten P. The Role of Narratives in Migration Policy-Making: A Research Framework. British Journal of Politics & International Relations. 2011. № 13. P. 1-11. DOI: 10.1111/ j.1467-856X.2010.00435.x
Busselle R., Bilandzic H.. Fictionality and perceived realism in experiencing stories: A model of narrative comprehension and engagement. Communication Theory. 2008. № 18(2). P. 255-280. DOI: 10.1111/ j.1468-2885.2008.00322.x
Busselle R., Bilandzic, H.. Measuring Narrative Engagement. Media Psycology. 2009. № 12(4). P. 321-347. DOI: 10.1080/15213260903287259
Capoccia G., Kelemen D. The Study of Critical Junctures: Theory, Narrative, and Counterfactuals in Historical Institutionalism. World Politics. 2007. № 59(3). P. 341-369.
Cin S. D., Zanna M. P., Fong G. T. Narrative Persuasion and Overcoming Resistance. In E. Knowles, J. A. Linn, (Eds.). Resistance and Persuasion New Jersey: Lawrence Erlbaum Associates, Publishers. 2004. P. 175-191.
Clarke, N. Urban policy mobility, anti-politics, and histories of the transnational municipal movement. Progress in Human Geography. 2012. № 31(1). P. 25-43.
Crowley P. J. The Battle of Narratives: The Real Central Front against AI Qaeda. In M. Morgan (Ed.). The Impact of 9/11 on the Media, Arts, and Entertainment. New York: Palgrave Macmillan US. 2009. DOI: 10.1057/9780230101616_4
Entman R. Framing U.S. Coverage of International News: Contrasts in Narratives of the KAL and Iran Air Incidents. Journal of Communication. 1991. № 41(4). P. 6-27.
Fisher W. R. Homo Narrans the Narrative Paradigm: In the Beginning. Journal of Communication. 1985. № 35(4). P. 74-89.
Ganz M. 2009 Organizing Obama: Campaign, Organization, Movement. The Proceedings of the American Sociological Association Annual Meeting. San Francisco. 2009.
Gilliam F. D., Iyengar S. Prime suspects: The influence of local television news on the viewing public. American Journal of Political Science. 2000. № 44(3). P. 560-573. DOI: 10.2307/2669264
Green M. C., Brock, T. C., Kaufman, G. E. Understanding media enjoyment: The role of transportation into narrative worlds. Communication Theory. 2004. № 14(4). P. 311-327. DOI: 10.1111/j.1468-2885.2004.tb00317.x
Hendricks V. F., Vestergaard M. Alternative Facts, Misinformation, and Fake News: Markets of Attention, Misinformation and Manipulation. In V. F. Hendricks, M. Vestergaard. Reality Lost. Markets of Attention, Misinformation and Manipulation. Basel: Springer. 2019. P. 49-77.
Jones M. D. Cultural Characters and Climate Change: How Heroes Shape Our Perception of Climate Science. Social Science Quarterly. 2014. № 95(1). P. 1-39. DOI:10.1111/ssqu.12043
Jones M. W., Mcbeth, M. K. A Narrative Policy Framework: Clear Enough to Be Wrong? Policy Studies Journal. 2010. № 38(2). P. 329-353.
McComas K., Shanahan J. Telling stories about global climate change – Measuring the impact of narratives on issue cycles. Communicative Research. 1999. № 26(1). P. 30-57. DOI:10.1177/009365099026001003.
Miskimmon A., O’Loughlin B. Russia’s Narratives of Global Order: Great Power Legacies in a Polycentric World. Politics and Governance. 2017. № 5(3). P. 111–120. DOI: 10.17645/pag.v5i3.1017.
Montgomery D. H. Presidential Impolitics: Donald Trump and the 2016 Election. New York: Political Analytics Research Group. 2016.
Mumby, D. The Political Function of Narrative in Organizations. Communication Monographs. 1987. № 54(2). P. 113-127.
O’Loughlin B., Awan A. N., Miskimmon A. The battle for the battle of the narratives: Sidestepping the double fetish of digital and CVE. In C. Bjola, J. Pamment, & (Eds.), Countering Online Propaganda and Extremism. The Dark Side of Digital Diplomacy. Abingdon-on-Thames: Routledge. 2018.
Pérez-Curiel, C., & Naharro, P. L. Political influencers. A study of Donald Trump’s personal brand on Twitter and its impact on the media and users. Comunicacion y Sociedad. 2019. № 32(1), P. 57-76. DOI:10.15581/003.32.1.57-75
Valentino N. A., Hutchings V. L., White I. K. Cues That Matter: How Political Ads Prime Racial Attitudes during Campaigns. The American Political Science Review. 2002. № 96(1). P. 75-90.
