Діти-комбатанти у посткофліктному періоді: проблема відповідальності і захисту прав дитини (зарубіжний досвід для України).

Анотація

Використання дітей як учасників збройних конфліктів є найжахливішим проявом дегуманізації, коли відбувається порушення невід’ємних прав людини відносно найбільш уразливих членів суспільства – дітей. Ця проблема не є виключно правовою, хоча й регулюється в достатньо повній мірі Міжнародним гуманітарним правом. Вона поширюється і на сферу моралі, актуалізує питання відтворення суспільства, оскільки діти-комбатанти, зазнаючи руйнівного впливу на власну особистість в процесі її становлення, переживаючи посттравматичний стресовий розлад, навіть отримуючи потім спеціальну допомогу, у майбутньому навряд чи зможуть розвинутися у повноцінну особистість. Проблема дітей-комбатантів є особливо актуальною для країн африканського континенту, проте, на жаль, наша держава, починаючи з 2014 р., також вносить свій внесок у цю прикру статистику. Не існує ґрунтовного, повноцінного дослідження рівня залученості малолітніх та неповнолітніх дітей до збройного конфлікту на Сході України. Це пояснюється перш за все тим фактом, що у складі регулярних частин Української армії, що функціонує на засадах вітчизняного та міжнародного законодавства, немає і не може бути осіб, молодших за 18 років, в той же час дослідження кількості дітей-комбатантів в сепаратистських збройних угрупованнях, російських парамілітарних групах і частинах регулярної армії РФ, що вторглися в нашу державу, з очевидних причин ускладнене. Метою цієї статті є аналіз зарубіжного досвіду створення системи нормативного регулювання та заходів соціальної роботи задля правової та психосоціальної реабілітації дітей-комбатантів. Сучасний зарубіжний досвід створення системи нормативного регулювання та заходів соціальної роботи задля правової та психосоціальної реабілітації дітей-комбатантів є цінним для України, як з точки зору використання досягнень, так і в контексті уникнення негативних наслідків. По-перше, важливим є акцент на необхідності ретельного вивчення в рамках судової процедури причин залучення дитини до участі у збройному конфлікті, суб’єктів такого залучення, з’ясування конкретних дій, що були вчинені і дитиною, і відносно дитини з їх відповідною правовою кваліфікацією. По-друге, якщо приймається рішення про заходи з покарання дітей-комбатантів, вони мають носити переважно характер пробації з обов’язковою тривалою психосоціальною реабілітацією. По-третє, надзвичайно важливим є визначення відповідальності батьків дітей-солдатів щодо неналежного виконання батьківських обов’язків, в тому випадку, якщо вони мали об’єктивну можливість не залишати дитину на територіях, непідконтрольних Українському уряду.