Закарпаття як об’єкт етнотериторіальних претензій Угорщини та Росії: порівняльний аналіз стратегій та цілей.

Анотація

У 2014 р. розпочалася відкрита фаза етнополітичної дезінтеграції України, якій передувала багаторічна підготовка, підживлення сусідніми державами сепаратистських настроїв у середовищі національних меншин. В жодній концепції, стратегії розвитку держав не зустрічаємо намірів, які стосуються участі в дезінтеграційних проектах, однак на практиці виявляється, що зовнішня етнонаціональна політика багатьох країн містить дезінтеграційну складову щодо сусідніх держав, до яких має етнотериторіальні претензії і де проживає її національна меншина. Саме Закарпаття, в якому переплелися інтереси Угорщини та Росії, у випадку ігнорування дезінтеграційних чинників та деструктивної діяльності цих держав може стати наступним регіоном, над яким Україна втратить контроль.

Закарпаття є об’єктом етнотериторіальних і етнополітичних претензій Угорщини та Росії, які діють в окремих випадках злагоджено, переслідуючи різні цілі та застосовуючи різні стратегії, що в кінцевому підсумку дестабілізують етнополітичну ситуацію в регіоні та сприяють поширенню сепаратистських тенденцій. Офіційною метою Угорщини є формування угорської територіальної автономії в межах Закарпатської області. Угорщина відкрито проводить поступову етнополітичну інтеграцію населення регіону, жорстко відстоюючи та захищаючи права етнічних угорців. Росія, натомість, приховано використовує русинів, сприяючи політизації та радикалізації вимог представників цієї етнічної групи, заохочуючи їх до територіального самовизначення. На відміну від Угорщини, Росія не має спільного кордону з Закарпаттям, тому її мета полягає не в етнополітичній інтеграції регіону, а в дестабілізації Закарпаття, у продовженні процесу дезінтеграції України, послабленні позицій держави в етнополітичному конфлікті на Півдні та Сході, в погіршенні перспектив деокупації Донбасу та Криму.