Політична корупція як система протиправних дій: варіативність проявів.

Анотація

Аргументовано, що політична корупція є системою корупційних зловживань (політичнокорупційних дій). Дослідницьким завданням визначено авторську спробу систематизації політичнокорупційних дій, вироблення своєрідної «корупційної матриці політики». Констатовано, що велика кількість проявів політичної корупції зумовлена як значним суб’єктним колом суб’єктів ймовірних політично-корупційних дій (політичні партії, виборчі блоки, виборчі комісії та ін.), так і сферами, в яких можуть проявитися корупційні зловживання (фінансування партій, електоральний процес, лобіювання, судочинство тощо). Сконструйована автором політично-корупційна система охоплює: 1) партійну корупцію (порушення порядку фінансування; прийняття партійних рішень в обхід механізмів внутрішньопартійної демократії; створення «партій на продаж»; продаж місць у потенційно прохідній частині партійного списку; використання «підставних донорів» для обходу лімітів на пожертви партіям тощо); 2) електоральну корупцію (порушення правил надходжень до виборчих фондів; різні форми підкупу виборців і членів виборчих комісій; застосування адміністративного ресурсу в інтересах окремих суб’єктів виборів тощо); 3) лобістську корупцію (непрозоре, тіньове просування в органах влади інтересів зацікавлених осіб за винагороду та ін.); 4) представницьку корупцію (зміна депутатом парламентської фракції з корисливих мотивів, інші дії, які лежать у площині політичної етики тощо); 5) клієнтарно-патронажну корупцію (використання державних ресурсів задля просування інтересів певних індивідуальних чи колективних акторів; непотизм, кронізм, фаворитизм; дії, пов’язані з наявністю конфлікту інтересів тощо); 6) судову корупцію (виконання органами правосуддя політичного замовлення).