Специфіка розвитку політичного плюралізму в Чеській Республіці.
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2018.2.4Ключові слова:
політичний плюралізм, політичні партії, багатопартійність, парламентські вибори, демократія, партизація, Чеська РеспублікаАнотація
Автор досліджує основні тенденції партійно-політичного життя чеського суспільства. Проаналізовано також участь політичних партій у виборчому процесі та результати парламентських виборів. Можна стверджувати, що у Чеській Республіці утвердилися принципи політичного плюралізму, які посприяли успішному переходу від однопартійності до багатопартійності. Становленню партійної системи сприяв вибір ефективної моделі правового регулювання функціонування політичних партій. Чеські законодавці змогли сформувати такі правила, що забезпечили чіткий механізм відокремлення діяльності політичних партій від великих бізнесових груп, сприяють недопущенню надмірної фрагментації партійної системи та зміцненню найбільш впливових політичних суб’єктів. Що ж торкається типу виборчої системи, то наразі варто відзначити її відносну ефективність для партійної системи. Адже незважаючи на те, що в законі про вибори із самого початку були сформовані такі правила виборчого процесу, які відповідали основним міжнародним стандартам щодо організації і проведення демократичних виборів, у ньому міститься і ряд недоліків. Це стосується насамперед формули переведення голосів виборців у депутатські мандати. Така ситуація спонукає чеську політичну еліту до дискусії з приводу пошуку оптимальної моделі виборчої системи.
На основі вивченого матеріалу, автор дійшов висновків, що в Чехії утвердилася функціональна партійна система західноєвропейського зразка. Процес створення багатопартійної системи в країні практично завершено. Звичайно, це не виключає появи на політичній арені нових партійних угруповань, але щоб завоювати авторитет у суспільстві їм потрібен час. Найбільшими політичними партіями упродовж тривалого часу були – Громадянська демократична партія та Чеська соціал-демократична партія, які і виступали головними суперниками на виборах. Однак вони не були настільки потужними, щоб у Чехії сформувалася двопартійна система, адже без підтримки інших суб’єктів партійного життя вони не могли самостійно сформувати уряд.
Посилання
Андрощук І. Соціо-політична зумовленість політичної структуризації партій і партійної системи в Чехії: від «оксамитової революції» до сьогодення / Ірина Андрощук // Вісник Львівського університету. Серія філос.-політолог. студії. – 2016. – Випуск 8. – С.237-249.
Зеленько Г. Політична „матриця” громадянського суспільства (досвід країн Вишеградської групи та України) / Галина Зеленько. – К.: „Знання України”, 2007. – 336 с.
Лемак В. Державно-правова реформа в Чехословаччині в умовах постсоціалістичної модернізації й поділу федерації / Василь Лемак. – Ужгород: „Ліра”, 2002. – 248 с.
Марадик Н. Перехід до демократії в Чеській Республіці : Монографія / Наталія Марадик. – Ужгород: Інформаційно-видавничий центр ЗІППО, 2012. – 174 с.
Федорчак Т. Політична трансформація Чеської Республіки: внутрішні та зовнішні виміри: Монографія / Татьяна Федорчак. – Івано-Франківськ: Видавництво ІФНТУНГ, 2012. – 543 с.
Щербакова Ю. Особенности развития парламентаризма в Чешской Республике / // Процессы демократизации в Восточной Европе: ожидания и реальность / Отв. ред. Ю.И. Игрицкий. – М., 2002. – 228 с.
Cabada L. Politický systém České republiky. Historie a současnost / Ladislav Cabada, Karel Vodička. – Praha : Portál, 2007. – 374 s.
Fiala P. Politycké strany a stranicko-politycké systemy v Československu / Petr Fiala // Politologický časopis. – 2001. – №5. – S. 30-39.
Klíma M. Consolidation and Stabilization of the Party System in the Czech Republic / Michal Klíma // Political Studies. – 1998. – Special Issue. – P. 492-510.
Lebeda T. Vládní stabilita v České republice a volební systém poměrného zastoupení / Tomas Lebeda // Politilogický časopis. – 1998. – №2. – S.115-138.
Pšeja P. Stranický systém Česke republiky. Politické strany a jejich vývoj 1989-1998 / Petr Pšeja. – Brno : CDK, 2005. – 202 s.
