державний кордон, контрабанда, закон, інституції, УСРР, СРСР
Анотація
У статті піднято питання протидії контрабанді в радянській Україні у 20-30і роки ХХ століття. Розглянуто небезпеку контрабанди для розвитку економічної, фінансово-кредитної і політичної системи радянської держави. Вивчено процес формування юридичної бази протидії контрабанді. Наголошено, що контрабанда підриває економіку держави, порушує державний порядок переміщення через державний кордон матеріальних цінностей, а також предметів та речовин, обіг яких обмежений чи заборонений, спричиняє шкоду національній безпеці й здоров’ю людей, тому протидія контрабанді повинна постійно знаходиться у полі зору фахівців-практиків державних інституцій, які займаються охороною державних кордонів, зокрема у полі зору фіскальної, митної, прикордонної служб кожної держави. Досліджено нормативно-правове підґрунтя протидії контрабанді. Розглянуто основні закони і документи, в яких розкрито поняття «контрабанда», її ознаки та відповідальність за неї. Вивчено роль таких документів, як Кримінальний кодекс УСРР, Кримінальний кодекс РРСФР, Митний статут СРСР, Декрет Ради Народних Комісарів РРСФР «Про боротьбу з контрабандою» у справі протидії економічним злочинам. Показано роль митних органів та прикордонної служби у справі протидії контрабанді упродовж 1921-1939 років. Вивчено роботу державних інституцій у справі протидії контрабанді. Розглянуто методи протидії контрабанді: затримання на кордонах; операції з вилученням контрабанди з квартир та магазинів; створення спеціальних загороджувальних загонів у місцях провозу товарів; нагляд за особами, які підозрювалися у протиправній діяльності; перлюстрація кореспонденції; агентурне проникнення; створення мережі інформаторів тощо.
