Фінські протести в часи COVID-19 - між політичним різноманіттям і політикою протидії заворушенням

Анотація

Основною метою статті є визначення того, якою мірою пандемія COVID-19 вплинула на масштаби, тематичну структуру та характер вуличних протестів у Фінляндії. Аналіз охоплює період від 16 березня 2020 р., коли уряд Фінляндії оголосив надзвичайний стан у зв’язку з поширенням COVID-19, до 23 лютого 2022 р. Дослідження ґрунтується передусім на даних проєкту Armed Conflict Location & Event Data Project (ACLED), які за необхідності доповнювалися повідомленнями поліції та матеріалами місцевих засобів масової інформації. Зібрані дані було узагальнено, статистично проаналізовано та розглянуто у відповідному контексті з метою визначення основних характеристик протестної активності та реакції поліції. Протягом досліджуваного періоду у Фінляндії було зафіксовано 485 вуличних демонстрацій, з яких 281 відбулася в Гельсінкі. Таким чином, на столицю припало 57,9 % усіх протестів, що свідчить про значну концентрацію протестної активності навколо головного центру ухвалення політичних рішень у країні. Усупереч очікуванням, пов’язаним із винятковими обставинами пандемії, протидія заходам із стримування поширення COVID-19 не стала домінуючою темою протестного порядку денного. Демонстрації, повністю або частково спрямовані проти пов’язаних із пандемією обмежень, становили менше 15 % усіх зафіксованих подій. Значна частина протестів стосувалася проблем зміни клімату, біополітичних питань, а також захисту прав людини та громадянських прав, зокрема у зв’язку з подіями за межами Фінляндії. Відповідно, протестна активність переважно була пов’язана з групами суспільних інтересів (public interest groups), тоді як питання, характерні для груп секторальних інтересів (sectional interest groups), порушувалися порівняно рідко. Із 485 демонстрацій 415 (85,6 %) мали мирний характер, хоча у 70 випадках було зафіксовано втручання поліції. Аналіз також засвідчив співіснування практик узгодженого управління протестами (negotiated management) та більш примусових форм поліцейського реагування. Отримані результати дають підстави стверджувати, що географічний розподіл демонстрацій, зокрема їх концентрація у столиці держави, може розглядатися як додатковий індикатор того, як громадяни сприймають рівень централізації публічної влади та процесу ухвалення політичних рішень.