Осмислення соціальної ролі політичної символіки:від епохи Відродження до середини ХХ століття
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2026.2.14Ключові слова:
символічна реальність, політична символіка, політична думка, епоха Відродження, філософія Нового часу, французьке Просвітництво, німецький ідеалізм, типи політичної символіки, міфологія, політична культура, символічні формиАнотація
Проаналізовано ідейно-теоретичний потенціал історії світової політичної думки від епохи Відродження до середини ХХ ст. на предмет осмислення соціальної ролі політичної символіки. Систематизовано ідеї щодо можливостей використання політичної символіки у процесі соціального розвитку на різних етапах історичної еволюції. Виявлено потенціал творчого осмислення символічної реальності для поглибленого розуміння сучасних політичних процесів. Осмислено міжгалузеву специфіку сприйняття політичних символів. У процесі дослідження узагальнено ідеї щодо оцінки символічної реальності П. Мірандоли, М. Фічіно, Дж. Бруно, Р. Декарта, Г. Лейбніца, Б. Спінози, Дж. Локка, Дж. Берклі, Д. Г’юма, Ф. Вольтера, Д. Дідро, Ж. Д’Аламбера, Ж.-Ж. Руссо, І. Канта, Й. Фіхте, Г. Гегеля, Е. Дюркгейма, М. Вебера, Е. Кассірера, З. Фрейда, К. Юнга, Е. Гуссерля, М. Гайдеггера. З’ясовано, що важливою ознакою ідейного потенціалу досліджуваного історичного періоду є еволюція від онтологічного до функціонального розуміння політичних символів. Показано, що культурологічні та антропологічні підходи в цей період починають складати невід’ємну частину теоретичної основи для вивчення символічної реальності. Культурна антропологія першої половини XX ст. означає кардинальну зміну в розумінні символічного виміру людського існування. Антропологічне дослідження символічних практик різних культур виявляє загальні закономірності творення символів і водночас показує культурну своєрідність їх втілення. Доведено на прикладах ідейних здобутків мислителів як символічні системи працюють засобами політичної організації суспільства, чинниками усвідомлення символічної реальності. Доведено, що символи, на відміну від Античності та Середньовіччя, більше не сприймаються як допоміжний засіб для відображення політики, а визнаються способом створення самої політичної реальності. Зроблено висновок, що в досліджуваний період відбулася зміна парадигми в політичному мисленні: від розуміння символів як «відображення» до їх трактування як засобів «творення» політичного світу. Підтверджено фундаментальну істину: людина є політично-символічною істотою, що живе у світі владних значень власного творення.
Посилання
Голденштейн К. О. Символічний універсум людини: історія ідей Античності й Середньовіччя. Політичне життя. 2026. № 1. С. 42–48.
Pico della Mirandola G. De hominis dignitate. Hamburg : Meiner, 1990. 124 р.
Ficino M. De vita coelitus comparanda. Opera omnia. Vol. 1. Basel : Henricpetri, 1976. Р. 532–572.
Bruno G. De gli eroici furori. Milano : Rizzoli, 1957. 380 p.
Descartes R. Regulae ad directionem ingenii. Oeuvres. Vol. 10. Paris : Vrin, 1966. Р. 349–469.
Leibniz G.W. De arte combinatoria. Die philosophischen Schriften. Bd. 4. Berlin : Weidmann, 1880. Р. 27–102.
Пилипишин П. Б. Монадологія як поворот до осмислення індивідуальності у філософії права Г. Лейбніца. Науковий вісник міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2021. № 49. С. 16–19.
Spinoza B. Ethica. Opera. Vol. 2. Heidelberg : Winter, 1925. Р. 41–308.
Locke J. An Essay Concerning Human Understanding. Oxford : Clarendon Press, 1975. 2 vols.
Berkeley G. A Treatise Concerning the Principles of Human Knowledge. Dublin : Rhames, 1710. 214 p.
Hume D. A Treatise of Human Nature. Oxford : Clarendon Press, 1978. 3 vols.
Voltaire. Lettres philosophiques. Paris : Garnier, 1964. 201 p.
Diderot D., D'Alembert J. Encyclopédie ou Dictionnaire raisonné des sciences, des arts et des métiers. Paris : Briasson, 1751–1772. 17 vols.
Мироненко О. М., Горбатенко В. П. Історія вчень про державу і право: навч. посіб. Київ: ВЦ «Академія», 2010. 456 с.
Кант І. Критика практичного розуму / пер. з нім. І. Бурковського. Київ : Юніверс, 2004. 240 с.
Fichte J.G. Grundlage der gesamten Wissenschaftslehre. Werke. Bd. 1. Berlin : de Gruyter, 1971. Р. 83–328.
Hegel G.W.F. Vorlesungen über die Ästhetik. Werke. Bd. 13–15. Frankfurt : Suhrkamp, 1970. 440 s.
Дюркгейм Е. Елементарні форми релігійного життя. Київ : Юніверс, 2002. 592 с.
Weber M. Die protestantische Ethik und der Geist des Kapitalismus. Gesammelte Aufsätze zur Religionssoziologie. Bd. 1. Tübingen : Mohr, 1920. Р. 17–206.
Вебер М. Господарство та суспільство. Київ : Всесвіт, 2012. 1112 с.
Кассірер Е. Філософія символічних форм. Київ : Мистецтво, 2002. Т. 1. 271 с.
Cassirer E. The Myth of the State. New Haven : Yale University Press, 1946. 362 p.
Freud S. Die Traumdeutung. Gesammelte Werke. Bd. 2/3. Frankfurt : Fischer, 1968. 742 р.
Фрейд З. Тлумачення снів. Київ : Здоров'я, 1991. 384 с.
Фрейд З. Тотем і табу. Київ : Основи, 1998. 295 с.
Jung C.G. Die Archetypen und das kollektive Unbewusste. Gesammelte Werke. Bd. 9/1. Zürich : Rascher, 1959. 451 р.
Гуссерль Е. Ідеї до чистої феноменології. Київ : ППС, 2006. 300 с.
Гайдеггер М. Буття і час. Харків : Фоліо, 2003. 503 с.
