Особливості функціонування органів публічної влади в Україні в умовах воєнного стану: легітимаційний аспект

Анотація

У статті досліджується еволюція уявлень про символічну природу політичної реальності в інтелектуальній традиції Античності та Середньовіччя. Простежено формування символічного універсуму людини як особливого способу осмислення політичного порядку, влади та соціальних відносин. Показано, що символи виступають не лише засобом комунікації або репрезентації політичної влади, а й важливим механізмом її конструювання та легітимації. На основі аналізу праць античних і середньовічних мислителів відтворено логіку розвитку підходів до символічної реальності — від філософських роздумів про природу знака і символу до усвідомлення їхньої функціональної ролі у політичному процесі. Встановлено, що в античній філософії закладено фундаментальні засади політичної семіотики. У працях Платона, Аристотеля та представників стоїчної й неоплатонічної традиції символ розглядався як інструмент пізнання політичної реальності, спосіб осмислення державного устрою, справедливості та природи влади. Особливу роль відігравали риторичні механізми політичного впливу, метафоричні та міфологічні образи, які формували символічні моделі політичного порядку. Показано, що в середньовічній політичній думці відбувається суттєва трансформація розуміння символу. Християнська традиція надає політичній символіці сакрального виміру, у межах якого символи виступають засобом божественної легітимації земної влади. У працях Августина, Псевдо-Діонісія Ареопагіта, Томи Аквінського, Бонавентури та Майстера Екхарта символічні форми набувають статусу інструментів сакралізації політичного порядку та формування ієрархічної моделі влади. У результаті символ перестає бути лише відображенням політичної реальності та перетворюється на активний чинник її конструювання. Зроблено висновок, що символічні структури політики, сформовані в античній і середньовічній інтелектуальній традиції, стали важливим теоретичним підґрунтям сучасних досліджень політичної символіки, політичної комунікації та механізмів легітимації влади. Отримані результати дозволяють глибше зрозуміти роль символів у сучасних політичних процесах і підтверджують їх фундаментальне значення для аналізу політичної реальності.