Еволюція стратегічних комунікацій сектору безпеки та оборони України як інструменту протидії інформаційним загрозам

Анотація

Досліджується становлення й еволюцію стратегічних комунікацій (StratCom) сектору безпеки та оборони України з 2014 р. до 2025 р. як інструменту протидії інформаційним загрозам. На основі інституційно-правового, порівняльного та комунікативно-стратегічного аналізу простежено перехід від реактивних інформаційних практик до системної моделі урядових комунікацій з акцентом на довіру, прозорість, координацію та багатоканальність. Виокремлено три хвилі розвитку: 1). 2014–2016 — імпульс від гібридної агресії РФ і перші інституційні рішення; 2). 2017–2021 — закріплення принципів StratCom у доктринальних і секторальних стратегіях, розбудова спроможностей; 3). 2022–2025 — воєнна трансформація: синхронізація міжвідомчих повідомлень, оперативні спростування дезінформації, міжнародна стратегічна аудиторія, публічна дипломатія, залучення цифрових спільнот і платформ. Показано, що ефективність українських StratCom зростала пропорційно до інституційної зрілості (наявність центрів протидії дезінформації та стратегічних комунікацій) і до спроможності уряду працювати з OSINT, фактчекінгом та візуальними наративами. Сформульовано практичні рекомендації щодо подальшої інституційної консолідації, удосконалення правової рамки, етики ризик-комунікації та міжнародної кооперації. Еволюція стратегічних комунікацій України пройшла три етапи — від реактивної відповіді до інституційно оформленої, доказової та багатоканальної системи, здатної працювати в умовах затяжної війни. Інституційні інновації (ЦПД, ЦСКІБ), доктринальні рамки (Доктрина інформаційної безпеки, Стратегія кібербезпеки) і міжнародні партнерства (NATO StratCom COE) створили цілісний «контур комунікаційної безпеки». Подальший поступ залежить від кодифікації термінів, SOP кризової комунікації, кадрового зміцнення та поглиблення платформних альянсів. Український кейс доводить: у гібридній війні стратегічні комунікації — не «додаток» до політики, а серцевина стійкості держави.