Операціоналізація інституціоналізації політичних партій у сучасних компаративних дослідженнях
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2025.2.1Ключові слова:
демократія, держава, законодавство, політичний інститут, інституціоналізація, конституціоналізація, партійна система, політична партія, політичний режим, політична система, публічні акториАнотація
Інститут політичної партії є фундаментальним елементом політичної системи практично кожної країни світу, незалежно від політичного режиму чи характеру владних відносин в державі. У політичних системах партії відіграють важливу роль у легітимації політичної влади, артикуляції інтересів, мобілізації виборців та відтворенні політичної еліти. Водночас ефективність, стабільність і довготривала життєздатність політичних партій значною мірою визначаються ступенем їх інституціоналізації. Саме тому в статті здійснено спробу осмислити інституціоналізацію політичної партії як ключову змінну в порівняльних дослідженнях. Інституціоналізація політичних партій розглядається як складний, багатовимірний процес, що охоплює не лише формальне закріплення організаційної структури партії, а й ефективність її функцій, здатність до адаптації в динамічному політичному середовищі, а також легітимність у очах суспільства. Такий підхід дозволяє не лише оцінити глибину політичного вкорінення партії, а й проаналізувати її роль як стабілізуючого або деструктивного чинника в політичній системі. У статті обґрунтовується, що інституціоналізація може розглядатися як змінна, яка виступає як у ролі залежної (визначеної політичними, соціальними та інституційними умовами), так і незалежної (впливаючої на політичну стабільність, виборчу поведінку, легітимність політичного режиму тощо). Особливу увагу в дослідженні приділено характеристиці системи критеріїв та підкритеріїв інституціоналізації політичних партій, яка може бути застосована у компаративному аналізі як демократичних, так і авторитарних політичних систем. До таких критеріїв віднесено: нормативно-правовий (відповідність діяльності партії законодавчому полю), структурно-організаційний (наявність чіткої внутрішньої структури, процедур прийняття рішень), функціональний (ефективність виконання представницької, мобілізаційної та контрольної функцій), фінансовий (прозорість джерел фінансування, відповідність законодавчим вимогам), ідеологічний (стійкість ідеологічної ідентичності, наявність програмних документів). Крім того, запропоновано враховувати додаткові критерії, зокрема комунікативний (взаємодія з виборцями та ЗМІ) й етнонаціональний (політика щодо національних меншин, участь у регіональній політиці), релігійний, гендерний тощо.
Посилання
Бевз Т. Інституціоналізація політичних партій як процес. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України. 2011. No 3(53). С.31–45.
Лешаніч М. Особливості процесу інституціоналізації політичних партій та партійної системи України в умовах демократичного транзиту : дис. … канд. політ. н. Львів, 2020. 337 с. Івано Франківський нац. ун т імені Івана Франка.
Мелешевич А. Проблеми інституціоналізації та перспективи розвитку партійної системи України. Партійна система сучасної України: еволюція, тенденції та перспективи розвитку: Матеріали міжнародної нуково-прктичної конференції. 24–25 листопада 2011 р. К.: ІПіЕНД, 2012. С. 46–64 с.
Палінчак М., Остапець Ю., Лешанич М. Особливості процесу інституціалізації політичних партій і партійної системи України в умовах демократичного транзиту: монографія. Ужгород: Поліграфцентр “Ліра”. 2021. 240 с.
Песоцька К.О. Конституціоналізація політичних партій: досвід Німеччини та України. Наукові записки НаУКМА. Юридичні науки. 2019. Том 4. С. 59–65.
Стойко О. Децентралізація як виклик для партійної системи України. Studia politologica Ucraino-Polona. 2018. Вип. 8. С. 158–163.
Чальцева О.М. Інституціоналізація політичної партії як актора публічного управління. Політикус. №5. 2023. С.103-108.
Чальцева О. М. Інститут політичної партії як предмет вивчення в компаративних дослідженнях. Проблеми сучасних трансформацій. Серія: право, публічне управління та адміністрування, №10. 2023. URL: https://doi.org/10.54929/2786-5746-2023-10-02-08
Шаповалов О. Правова інституціоналізація та конституційно-правове регулювання організації і діяльності політичних партій у ФРН. Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. К.. 2004. № 5. С. 213-218.
Aragón, P., Volkovich, Y., Laniado, D., Kaltenbrunner, A. When a movement becomes a party: The 2015 Barcelona City Council election. 2015. URL: https://doi.org/10.48550/arXiv.1507.08599
Casal Bértoa, F., and I. Van Biezen.. “Party Regulation and Party Politics in Post-Communist Europe.” East European Politics 2014. 30 (3): 295–314. URL: https://doi.org/10.1080/21599165.2014.938738
Bjarnegård E., Zetterberg P. Removing Quotas, Maintaining Representation: Overcoming Gender Inequalities in Political Party Recruitment. Representation. 2011. Vol. 47, № 2.P. 187–199.
Bochsler D. When Two of the Same Are Needed: A Multilevel Model of Intragroup Ethnic Party Competition. Nationalism and Ethnic Politics, 2012. 18(2), 216–241.
Bourne A. K. From Militant Democracy to Normal Politics? How European Democracies Respond to Populist Parties. European Constitutional Law Review. 2022. 18(3):488-510.
Capoccia G. Defending Democracy: Reactions to Extremism in Interwar European Democracies.Baltimore : Johns Hopkins University Press, 2005. 352 с.
Casal Bértoa A., Bourne A. K. (Mapping “Militant Democracy”: Variation in Party Ban Practices in European Democracies (1945 2015). European Constitutional Law Review. 2017. №13. P. 221–244.
Caul M. Women’s Representation in Parliament: The Role of Political Parties. Party Politics. 1999. 5(1). 79-98.
Cederman L. E., Gleditsch K. S., Weidmann N. B. Horizontal Inequalities and Ethnonationalist Civil War: A Global Comparison. American Political Science Review. 2011.Vol. 105, No 3. P. 478–495.
Dancygier R. M. The Left and Minority Representation: The Labour Party, Muslim Candidates, and Inclusion Tradeoffs. Comparative Politics. 2013. Vol. 46, No 1. P. 1–21.DOI:10.5129
Gandhi J., Przeworski A. Authoritarian institutions and survival of autocrats. Comparative political studies. Thousand Oaks. CA.. 2007. Vol. 40, N 11. P. 1279–1301.
Golosov, G. V. Party System Format and the Longevity of Party Systems: An Empirical Examination. Comparative Sociology, 2014, 13(6), 727-747.
Huntington S. Political Development and Political Decay. World Politics. 1965. Vol. 17. No 3. Р. 386-430
Katz R. S., Mair P. Democracy and the Cartelization of Political Parties. Oxford University Press. 2018. VIII, 256 с. (Origins of Modern Democracy).
Kim W. Measuring party system institutionalization in democracies. Party Politics, 2023. 31(1), 3-14.
Kuzio T. Democratic breakthroughs and revolutions in five Postcommunist countries: Comparative perspectives on the fourth wave. Demokratizatsiya. Washington. D C. 2008. Vol. 16. N 1. P. 97–109
Mainwaring S., Torcal M. Party system institutionalization and party system theory after the third wave of democratization. Handbook of Party Politics, London, Thousand Oaks, CA and New Delhi: Sage. 2006. Р. 204–227.
McFaul M. The orange revolution in a comparative perspective. Revolution in orange: The origins of Ukraine’s democratic breakthrough. Washington, Carnegie Endowment for International Peace. 2006. P. 165−197.
Mitchell P., Evans G., O’Leary B. Extremist outbidding in ethnic party systems is not inevitable: tribune parties in Northern Ireland. Political Studies. 2009. Vol. 57, No 2. P. 397–421.
Panebianco A. Political Parties: Organization and Power. Cambridge: Cambridge University Press. 1988. 318 p.
Pelke L. Party institutionalization, authoritarian regime types and women’s political equality. Contemporary Politics. 2021. 27(4). 461–486.
Piñeiro Rodríguez, R. Rosenblatt F. Stability and incorporation: Toward a new concept of party system institutionalization. Party Politics. 2018. 26(2), 249-260.
Posner D. N. Institutions and Ethnic Politics in Africa. Cambridge : Cambridge University Press. 2005. 337 с.
Randall V., Svasand L. Party institutionalization in new democracies. Party Politics. 2002. Vol. 8. No1.Р. 5-29.
Sartori G. Concept Misinformation in Comparative Politics. American Political Science Review. Vol. 64. No 4. 1970. P. 1033-1053.
Schonfeld W. R. Political Parties: The Functional Approach and the Structural Alternative. Comparative Politics, 1983. 15(4).477–499. https://doi.org/10.2307/421854
Selznick Ph. Foundations of the Theory of Organization. American Sociological Review. 1948. No 13 (1). Р. 25-35.
Selznick Ph. Institutionalism «old» and «new». Administrative Science Journal. 1996. No 41 (2). Р. 270-278.
Szöcsik E., Zuber C. I. EPAC – a new dataset on ethnonationalism in party competition in 22 European democracies. Party Politics. 2012. 21(1), 153-160. https://doi.org/10.1177/1354068812462927 (Original work published 2015)
Tepe S. Religious parties and democracy: A comparative assessment of Israel and Turkey. Democratization. 2005. 12(3). 283–307.
Zulianello M. Varieties of Populist Parties and Party Systems in Europe: From State-of-the-Art to the Application of a Novel Classification Scheme to 66 Parties in 33 Countries. Government and Opposition. 2020. 55(2):327-347.
