Глобалізація та виклик концепції балансу сил

Анотація

Сучасний багатополярний світ виводить на поверхню дослідження концепцію балансу сил, яка сьогодні потребує переосмислення. Анархія та розподіл сфери впливу, занепад лівих рухів та популярність праворадикальних, широка мережа терористичних організацій вказують на те, що стратегії стримування та рівноваги потребують нових підходів. У статті автор ставить під сумнів вживання термінології «баланс сил». В англійському варіанті більше використовується термін «баланс влади» (Balance of Power), тому ця стаття дає можливість поняття «баланс сил» розглянути не тільки у межах протистояння збройних сил та ядерної зброї. Рівень дипломатії та цифрових технологій сьогодні відіграють активну роль у міжнародній політиці, що утворює лінію розподілу між сферами домінування країн. Звідси варіативність, жорстке та м’яке балансування у створенні світового порядку формують паритетність через компроміс. Який ніколи нікого не влаштовує, але який може бути узгодженим правилом міжнародної поведінки. І хоча такі правила встановлюють більше ті країни, які мають ядерну зброю як силу впливу, роль неядерних країн є важливою. Постійне балансування між ядерними альянсами з метою захисту власних національних інтересів відкриває нові можливості концепції балансу сил. Де роль недержавних організацій, національне самовизначення, фінансово-економічний рівень та інші чинники здатні змінювати світовий порядок. У дослідженні автор аналізує моделі балансу сил Г.Моргентау, які вказують на актуальність status quo третіх країн, що впливає на характер балансу сил між альянсами. У роботі доводиться, що сучасний підхід до аналізу балансу сил зазнав значних змін, оскільки цифровізація має значний вплив на стратегії стримування та рівноваги. Інформаційні операції та війна в Україні демонструють, що традиційні методи, які спираються на військові альянси, не завжди ефективні. Військові альянси адаптуються та змінюються. Одні намагаючись уникнути прямого військового втручання, інші роблять це поступово. В той самий час, як політика санкцій та дипломатичного тиску теж не досягають припинення російської агресії. Що вказує на те, що механізм колективної безпеки підлягає переосмисленню. Світ фрагментується і необхідний набір сценаріїв, які можуть спрацьовувати в одному регіоні та залишатися нездатними в іншому.