Особливості шляхів розв’язання міжнародних політичних конфліктів на прикладі Греції та Туреччини
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2024.4.16Ключові слова:
політичний конфлікт, війни, національна ідентичність, інформаційна політика, демократія, методи вирішення конфліктів, колективне почуття власності, греко-турецькі відносини, пропаганда, міжнародний конфлікт, міжнародні відносини, етнічна напруга, насильство, популізм, міжетнічна ворожнеча, етнополітичний конфлікт, деескалація кризиАнотація
У статті здійснено аналіз особливостей шляхів розв’язання міжнародних конфліктів на прикладі Греції та Туреччини. Відповідно до визначених об’єкта, предмета дослідження та поставлених завдань запроваджується методологія, яка передбачає використання декількох методів і підходів. Застосовуються наступні методи: історичний метод дав змогу дослідити генезис конфлікту та виявити основні моменти у її розвитку. Соціологічний метод дозволив з’ясувати вплив міжнародних організацій на розв’язання політичного греко-турецького конфлікту. Функціональний метод використовувався для аналізу взаємозв’язку між політичними складовими конфлікту. Біхевіористський метод застосовувався для вивчення різноманітної поведінки в стратегії політики у розв’язанні конфлікту політичних лідерів, груп інтересів. Системний метод дав змогу розглянути конфлікт як цілісне політико-суспільне явище. Обгрунтовано, що зіткнення інтересів між двома країнами можна переосмислити, щоб врахувати причини невдач. Доведено, що необхідно вирішити проблеми як передумов для кращих відносин. Визначено, що між двома націями немає прямої ворожнечі чи конфлікту, натомість ідентичності були сформовані та сконструйовані відповідно до переваг режиму. Отже, політична культура та уявлення про держави як їх розуміють фіксуються у термінах норм, цінностей та їх зовнішньополітичних орієнтацій. Обгрунтована необхідність своєчасного врегулювання неузгодженостей між двома країнами, що сприяло б їх гармонійному розвитку, стабільності та ефективності системи міжнародних відносин. З’ясовано, що для вирішення конфлікту необхідний аналіз базових потреб соціальних групп, ступеня їхнього задоволення існуючими соціальними нормами та інститутами. Міжнародний конфлікт між Грецією і Туреччиною можна уявити як одну з форм прояву суперечностей у взаємовідносинах учасників системи міжнародних відносин на стадії загострення, коли назріла необхідність їх вирішення. Зазначено, що усвідомлюючи цю необхідність, сторони здійснюють взаємні відкриті дії, які можуть бути застосованими в конкретній міжнародній обстановці.
Посилання
Waldenfels, Bernhard (2002). Introduction to phenomenologu. Northampton, MA: Edward Elgar, 176 p.
Representations of the „other’s” in the Mediterranean world and їх impact on the region / ed. by N. Kuran-Burçoğlu, S. Gilson-Miller. Istanbul: Isis press, 2004, 308 p.
Levi-Strauss Claude. Les structures élémentaires de la parenté. Population Année 1949, p. 772-774.
Smith, S. & Booth, K (eds.) (1995). International Relations Theory Today. Cambridge: Cambridge University Press, 217 p.
Volkan, Varmik D. & Itzkowitz, Norman. (1994). Turks and Greeks: Neighbours in Conflict. Cambridge: The Eothen Press, 233 p.
Foucault, M. (1980). Power/Knowledge: Selected Interviews and Other Writings 1972-1977. New York: MacMillan, 409 p.
Couloumbis, T. A. (1983). The United States, Greece and Turkey: The Troubled Triangle. New York: Praeger Publishers, 317 p.
Johnson, C. & Coleman, A. The internal other: exploring dialectical relationship be-tween regional exclusion and the construction of national identity // Annals of the as-sociation of American geographers. NY, 2012, Vol. 102, N 4, p. 863-880.
