Іноземний досвід реалізації історичної політики: перспективи втілення в Україні в умовах російсько-української війни та повоєнного відновлення

Анотація

У статті розглядається питання адаптації закордонного досвіду реалізації історичної політики в повоєнний період країнами, що перебували у стані збройного конфлікту або війни, при плануванні напрямів та форм історичної політики України в умовах російсько-української війни та після її завершення. В роботі досліджуються такі три форми проведення історичної політики, як висвітлення збройного конфлікту або війни в шкільному підручнику з національної історії (на прикладі Алжиру після Алжирської війни 1954-1962 рр.), перейменування населених пунктів та вулиць (на прикладі Боснії і Герцеговини після Боснійської війни 1992-1995 рр.) та створення двосторонніх міждержавних комісій фахівців в галузі історії (на прикладі Німеччини, Польщі, Чехословаччини та Франції після Другої світової війни). Автором аналізується, які елементи історичної політики вищезазначених країн потенційно можуть бути застосовані в українському контексті з певними застереженнями вже зараз, враховуючи природу та характер російсько-української війни, а які – в майбутньому за умови внутрішньополітичних трансформацій в Російській Федерації. Окрема увага привертається європейській інтеграції України та необхідності подальшого налагодження діалогу з Польщею та Угорщиною з питань Волинської трагедії та угорської національної меншини в Закарпатській області відповідно. За результатами проведеного аналізу, у висновках виокремлюються рекомендації щодо вдосконалення історичної політики України під час російсько-української війни та після її завершення. Акцент у визначених рекомендаціях спрямовується на комплексний характер реалізації історичної політики, який повинен охоплювати три запропоновані вищевказані її форми, а також розкриття історичних та культурних взаємозв’язків України з державами Європи для поглиблення світоглядних засад інтеграції України до Європейського Союзу.