«Глобальна Британія» і британська стратегічна культура: від Тоні Блера до сучасності

Анотація

Референдум щодо Brexit у Сполученому Королівстві в 2016 році став поворотним моментом не лише у формуванні та реалізації британської зовнішньої політики, але й у відносинах Великої Британії з давніми партнерами та союзниками на європейській і світовій політичній арені. Важливо й те, що ідея «Глобальної Британії», що з’явилася як ключова концепція під час прем’єрства Терези Мей наново актуалізувала питання стратегічної культури в державі як узгодженої системи цінностей, розуміння національних інтересів та бачення місця держави на міжнародній арені. Однією з ключових проблем британської стратегічної культури є ідея «кризи Британії», яка розпочалася після закінчення Другої світової війни і пов’язана із втратою державою імперського статусу. З цього моменту імперативи мислення британських еліт в процесі розбудови зовнішньої політикою характеризуються невизначеністю через наявність різних бачень на місце держави на міжнародній арені та шляху її розвитку типу «європейська чи англосаксонська ідентичність», «в якій мірі держава може делегувати частину свого суверенітету міждержавним інституціям?», «яке місце Співдружності націй у політичній стратегії держави?» тощо. Концепція «глобальної Британії» проголошена у 2021 році актуалізувала потребу в дослідженні саме цього вектору діяльності держави, як спроби подолати зазначену «кризу», концептуалізувати існуючий зовнішньополітичний курс та окреслити чіткі критерії планування для британської стратегічної культури. Стаття фокусується на дослідженні ідеї «глобальної взаємозалежності» запропонованої Тоні Блером після закінчення холодної війни та окресленому концепті “Global Britain” в Integrated Review у 2021 та 2023 роках. Автором досліджується вплив запропонованих ідей та концепції на вирішення чотирьох дилем британської стратегічної культури: (i) дебати щодо регіонального розташування держави та її спадщини як «морської» імперії; (ii) дебати щодо пріоритетності дотримання національного суверенітету та делегування його частини міжнародним структурам; (iii) питання застосування сили в реалізації зовнішньої політики; (iv) роль міжнародного права в існуючій системі відносин.