Електоральна поведінка як особливий «зріз» політичної поведінки
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2024.4.9Ключові слова:
політична участь, політична поведінка, електоральна поведінка, політичний інститут, електорат, вибори, легітимізаціяАнотація
У статті розглянуто основні питання політологічного аналізу електоральної поведінки в системі політичної поведінки громадян. Доведено, що до сьогодні не склалося якогось одного підходу до розуміння політичної поведінки. Всі сім підходів, на яких акцентувалася увага авторами публікації, є різноманітними що свідчить про складний характер політичної поведінки, її невизначеність і багатогранність. Звернено увагу на те, що на сьогодні не існує також і загальної методології вивчення електоральної поведінки. Соціологи, політологи, соціальні психологи пропонують свої методологічні підходи, які суттєво відрізняються за рівнями, змістом і характером. У статті автори звернули увагу на три таких методологічних підходи як соціологічний, соціально-психологічний та раціональний. Вони різні за своїми характеристиками, але всі сходяться у тому, що електоральна поведінка це одна з форм прояву політичної поведінки індивідів, коли вони делегують обраній владі свої повноваження і її особливість полягає у тому, що громадяни беруть участь в акціях передвиборчої боротьби, безпосередньо на виборах. Авторами доведено, що три теоретичні підходи в дослідженні електоральної поведінки (соціологічний, соціально-психологічний, раціонально-інструментальний) мають свої переваги та недоліки, але за їх допомогою можна охарактеризувати електоральну поведінку в повних демократіях враховуючи ті зміни, які в них відбуваються. Порівняльний аналіз, здійснений у статті свідчить, що в системі політичних практик у перспективі можна знайти реальну парадигму узагальнення поняття і моделювання електоральної поведінки. Нові підходи до аналізу та системного пояснення динаміки структури електоральних установок, прогнозування поведінки електорату та розкриття технологій впливу на виборців мають розрізнений характер та поки що недостатню емпіричну базу, однак нові дослідження в цій сфері могли б об’єднати вже існуючі знання з даного питання та стати базою для синтезу, інтеграції нових знань, що сприятиме вирішенню проблеми розкриття динамічних внутрішніх механізмів електоральної поведінки та можливостей її прогнозування.
Посилання
Бульбенюк С., Гапоненко В. Роль малих партій у політичному процесі у контексті парламентських виборів 2021 року. Політичні партії і вибори: українські та світові практики: зб. ст. і тез за результатами міжнародної наукової конференції «Малі політичні партії та актори у політичному процесі на регіональному та локальному (субнаціональному) рівнях: Україна і світ. Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2022. Вип. 6. С.106–118.
Гапоненко В. А. Демократизація виборчого законодавства: рекомендації ЄС та стан їхнього виконання. Адаптація національного законодавства відповідно до Угоди про асоціацію з Європейським Союзом: наукова монографія. К.: Видавничий центр «Кафедра», 2019. С. 195–203.
Гапоненко В. А. Система інституційних чинників політичної демократизації в Україні: монографія. Київ : КНЕУ, 2020. 311c.
Гончарук-Чолач Т. В. Інтенції дослідження соціальної нерівності та стратифікації від античності до сьогодення. Гілея: науковий вісник. 2020. Вип. 157. С. 35-41.
Гончарук-Чолач Т., Гурик М., Джугла Н. Локалізація політики в контексті сучасних наукових досліджень. Гілея: науковий вісник. 2022. Вип. 167-168. С. 48-52.
Гончарук-Чолач Т., Джугла Н. Політична соціологія: навчальний посібник. Тернопіль: ТНЕУ «Економічна думка», 2018. 234 с.
Науменко О. М. Вплив виборчого процесу на механізми інкорпорації політико-управлінської еліти України. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 22. Політичні науки та методика викладання соціально-політичних дисциплін. Випуск 29: збірник наукових праць. Київ: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2020. С. 129–137
Шинкаренко О. Маркетингова модель електоральної поведінки: сутність та основні характеристики. Український соціологічний журнал. 2013. № 1–2. С. 87–91.