Роль соціальних мереж у політичному процесі: позитивні та негативні наслідки
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2024.4.7Ключові слова:
політичний інтернет-простір, соціальні медіа, соціальні мережі, політичний процес, політична комунікація, політична маніпуляціяАнотація
Соціальні мережі є невід’ємною частиною сучасного інтернет-простору. Інтернет-простір, в свою чергу, виступає потужним інструментом впливу, який має яскраво виражені соціальні та політичні наслідки. Крім цього, він сприяє розвитку нових форм комунікації, в тому числі політичної. Підкреслимо, що роль соціальних медіа в політиці невпинно зростає порівняно з традиційними ЗМІ. Кожна з популярних соціальних мереж наразі налічує понад мільйон користувачів й їх кількість невпинно збільшується. Недивно, що до активних у соціальних мережах медійних персон поступово долучаються й політичні діячі. Сьогодні важко уявити відомого закордонного або вітчизняного політика, який не мав би сторінки у соціальних мережах. Зауважимо, що соціальні мережі виступають в якості важливої складової сучасного політичного простору та стають одним з основних інструментів комунікації між політичною елітою та громадянським суспільством. З іншого боку, соціальні мережі стали ефективним інструментом закордонних і вітчизняних політичних PR-кампаній, вони свідомо використовуються політичними елітами для впливу на свідомість та поведінку виборців. Тому дослідження їх ролі у політичному процесі, а також наслідків використання набуває все більшої актуальності. Констатуємо, що соціальні мережі мають сталі позитивні характеристики, а саме: низький поріг входу, швидкість передачі інформації, відсутність просторово-часових меж взаємодії тощо. Водночас, використання соціальних мереж має яскраво виражені негативні наслідки: перетворення реальної політики на символічну, поширення негативної або неправдивої інформації, політична маніпуляція, тролінг, ботоферми тощо, а їх активне використання ускладнює процес раціонального усвідомлення політичної дійсності. Підкреслимо, що демократизація політичного процесу не означає повну відсутність контролю за інформацією, яка розповсюджується через соціальні медіа. Тому, сьогодні ми маємо говорити не стільки про зростаючу роль соціальних мереж в політичному процесі, скільки про її соціальні та політичні наслідки.
Посилання
Афанасьєва К. Медіаконтент: шляхи протистояння викликам цифрової епохи (досвід Швеції). Наукові записки Інституту журналістики. 2013. Т. 50. С. 251–254.
Була С. Соціальні мережі як інструмент політичної маніпуляції. НЖ «Політикус». 2020. Вип. 4. 21-25. URL: http://politicus.od.ua/4_2020/5.pdf
Воротинський В.В. Інтернет як простір політичного впливу та маніпулювання. Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» 2015. № 4 (27).
Горбенко Н. Постправда як феномен сучасної політики. Education and science of today intersectoral issues and development of sciences. 2021. Vol. 3. С. 23–27.
Гоцур О. Соціальні мережі і політичний PR в українських та закордонних виборчих кампініях. Вісник Національного університету “Львівська політехніка”: журналістика. 2021. №2 (2). 53-57.
Данько Ю. Соціальні мережі як засіб політичної комунікації. EUROPEAN POLITICAL AND LAW DISCOURSE. 2015. Volume 2. Issue 2. C. 204-209.
Олефір І. Індустріальне та інформаційне суспільство: моделі трансформації. Український науковий журнал «Освіта регіону». URL: https://social-science.uu.edu.ua/article/1416
Радченко О. Роль інтернет-комунікацій в політичній взаємодії в Україні. Автореферат. Одеса, 2012. URL: https://core.ac.uk/download/pdf/50594656.pdf
Сидоров М., Табаков Д. Інтернет як засіб соціальної комунікації та соціального впливу. 2018. URL: https://ipiend.gov.ua/wp-content/uploads/2018/07/sydorov_internet.pdf.
Чеканова П. Social networks as a tool of political manipulation and propaganda. Polit. challenges of science today. International relation. Abstracts of XXI International conference of higher education students and young scientists, Kiev, 2021, 103-105. URL: http://fmv.nau.edu.ua/wp-content/uploads/2021/04/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82-2021.pdf#page=103
Чижова Н. Інтернет як комунікативний та соціальний простір інформаційного суспільства. 2013. URL: https://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/handle/123456789/4975/Chyzhova.pdf;jsessionid=006A304A379129AAC8FD5E45B5421909?sequence=1
Янченко А. Соціальні медіа як елемент політичної комунікації. Політичний менеджмент. 2023. №1. C. 153-157.
Castells M. Information Technology, Globalization and Social Development. UNRISD Discussion Paper. 1999. N. 114. URL: https://cdn.unrisd.org/assets/library/papers/pdf-files/dp114.pdf
Castells M. Communication Power. Oxford: Oxford University Press. 2009.
Farrell G. The Consequences of the Internet for Politics. Annual review of political science. 2012. Vol.15. URL: https://www.annualreviews.org/content/journals/10.1146/annurev-polisci-030810-110815
Jetter М., Ullrich K., Ecker Н. Using the president’s tweets to understand political diversion in the age of social media. https://www.nature.com/articles/s41467-020-19644-6#Sec1
Kersting, Norbert. Online Participation: From “Invited” to “Invented” Spaces. International Journal of Electronic Governance. 2016. N. 6 (4). 270-280.
Luengo, Oscar. Political Communication in Times of Crisis. Berlin: Logos Verlag. 2016.
Meraz, Sharon. Is there an Elite Hold? Traditional Media to Social Media Agenda Setting Influence in Blog Networks. Journal of Computer-Mediated Communication. 2016. N. 14 (3). 682-707.
Zhuravskaya E., Petrova M., Enikolopov R. Political Effects of the Internet and Social Media. Annual review of political science. 2020. URL: https://www.annualreviews.org/content/journals/10.1146/annurev-economics-081919-050239
