Ґенеза української політичної ментальності

Анотація

У статті досліджено особливості ґенези української ментальності, особливу увагу приділено аналізу її політичного компоненту. Висвітлено чинники формування засадничих рис ментальності: географічне положення, природньо-кліматичні умови, специфіку життєдіяльності; історичні умови формування архетипів, мови, релігії, самобутності українського народу; досвід іноземного панування та народного супротиву, національно-визвольної боротьби; пануючі культурні й політичні традиції, релігію та ін. Підкреслено, що з найдавніших часів Україна розвивається як частина європейської цивілізації, протистоїть східній деспотії, у політичній традиції історично тяжіє до демократичного типу держави, на відміну від авторитарної моделі росії. Обґрунтовано, що несприятливі історичні події, тривала відсутність державності, а особливо нищівне для України ХХ ст. суттєво пошкодили генетичний фонд української нації, деформували засадничі ментальні установки. Щоб вижити українці пристосовувалися, змінювали патерни поведінки тощо, що відобразилося у свідомості українського суспільства, в його ментальності, однак жодні зміни не є константами і поступово трансформуються відповідно до сучасних викликів та потреб. Серед основних конструктивних рис української політичної ментальності виокремлено демократизм, волелюбність та повне неприйняття диктаторських практик; схильність до самоорганізації та самоврядування; завзятість та єднання у відстоюванні справедливості; індивідуалізм. Найбільш впливові деструктивні: комплекс меншовартості; надмірна емоційність у прийнятті політичних рішень та слабкість раціонального компоненту; роз’єднаність українських етнічних територій та відповідно суспільства (Захід/Схід, мовне питання, різні релігійні вірування та ін.); високий рівень толерування корупції та зловживань владою; патерналізм, орієнтація на харизматичних лідерів та ін.