Політичний режим Угорщини: від партократії до електоральної автократії та організованої клептократії

Автор(и)

  • Д. М. Ратушний Київський національний університет імені Тараса Шевченка

DOI:

https://doi.org/10.31558/2519-2949.2024.2.15

Ключові слова:

Угорщина, Віктор Орбан, електоральна автократія, партія «Фідес», клептократія

Анотація

Стаття присвячена трансформації політичного режиму Угорщини з 2010 року, відколи в країні на кожних парламентських виборах перемогу здобуває партія «Фідес» на чолі з Віктором Орбаном. Основний текст складається із чотирьох частин. У першій частині визначається актуальність статті та описується теоретико-методологічний інструментарій вивчення політичних режимів. У другій – аналізується політичний режим Угорщини до 2010 року. З’ясовано, що найбільш підходящим терміном до нього є «партократія» – тобто демократія, яка зводиться до діяльності політичних партій за незначної участі громадянського суспільства. Крім того, зафіксовано перевагу неформальних зв’язків над формальними правилами, що є ознакою високої гібридності режиму. Ці риси, разом із розчаруванням угорців у політиці, сприяли зосередженню влади у партії «Фідес». Третя частина присвячена методам консолідації влади навколо «політичної родини» Віктора Орбана. Доведено, що консолідація відбувається у два способи. По-перше, шляхом поступових змін формальних правил та інституцій на користь правлячої партії (піком яких стало ухвалення нової Конституції без громадського обговорення та згоди опозиції). По-друге, шляхом побудови пірамідальної мережі неформальних зв’язків мафіоподібного типу. Таким чином, відбувалася «партійна колонізація» різних сфер суспільства, у межах якої у систему влади було кооптовано великий бізнес та медіа. Також було проаналізовано три найбільш перспективні концептуальні моделі, які описують чинний режим в Угорщині: «зомбі-демократію» А. Агха, «спін-диктатури» С. Гурієва і Д. Трейсмана, і «посткомуністичної мафіозної держави» Б. Мадяра. Нарешті, у четвертій частині статті запропонована власна концептуальна модель угорського політичного режиму як електоральної автократії у формі організованої клептократії. Ця модель охоплює питання авторитарного контролю в Угорщині та питання авторитарного розподілу влади всередині політичної еліти режиму, і може слугувати основою для подальших досліджень у даній сфері.

Посилання

Fishman, R. Rethinking State and Regime: Southern Europe’s Transition to Democracy. World Politics 42 (April), 1990. P. 422–440.

Higley J., Burton M. G. The Elite Variable in Democratic Transitions and Breakdowns. American Sociological Review, vol. 54, no. 1, 1989. P. 17–32.

Мацієвський Ю. В. У пастці гібридності: зиґзаґи трансформацій політичного режиму в Україні (1991-2014) : монографія. Чернівці : Книги – XXI, 2016. 552 c.

Linz J. J. Totalitarian and Authoritarian Regimes. Lynne Rienner Publishers, 2000. 351 p.

Linz J. J., Stepan A. Problems of Democratic Transition and Consolidation: Southern Europe, South America, and Post-Communist Europe. Johns Hopkins University Press, 1996. 502 p.

Bozóki A., Simon E. Hungary since 1989/Central and Southeast European Politics since 1989. S. P. Ramet (ed). Cambridge University Press, 2010. P. 204–233.

Bajomi-Lázár P. (2013). The Party Colonisation of the Media: The Case of Hungary. East European Politics and Societies, 27(1), 2013. P. 69-89.

Lengyel G., Ilonszki G. Hungary: Between Consolidated and Simulated Democracy/ Democratic Elitism: New Theoretical and Comparative Perspectives. Best H., Higley J. (Editors). BRILL, 2010. P. 153–172.

Kornai J. (2015). Hungary’s U-Turn: Retreating from Democracy. Journal of Democracy, 26(3), 2015. P. 34–48.

Pap, A. L. Democratic decline in Hungary: law and society in an illiberal democracy. Routledge, 2018. 180 p.

Magyar B. Post-Communist Mafia State: The Case of Hungary. Central European University Press, 2016. 336 p.

Ágh A. The Orbán regime as the ‘perfect autocracy’: The emergence of the ‘zombie democracy’ in Hungary. Politics in Central Europe, 18, 2022. P.1–25.

Scheppele Kim Lane. Legal but not Fair: Viktor Orbán’s New Supermajority. New York Times, 2014. URL: https://archive.nytimes.com/krugman.blogs.nytimes.com/2014/04/13/legal-but-not-fair-hungary/?_php=true&_ type=blogs&_r=0.

Viktor Orbán’s Speech at Băile Tuşnad (Tusnádfürdő) of 26 July 2014. The Budapest Beacon. URL: https://budapestbeacon.com/full-text-of-viktor-orbans-speech-at-baile-tusnad-tusnadfurdo-of-26-july-2014/

Haraszti M. Viktor Orbán’s Propaganda State/ Brave New Hungary. Mapping the System of National Cooperation. J. M. Kovács, T. Balazs (eds). Lexington Books, 2020. P. 211–225.

Гурієв С., Трейсман Д. Спін-диктатори. Як змінюються обличчя тиранії в ХХІ столітті / Пер. з англ. О. Бершадська. Book Chef, 2023. 432 с.

Zombie democracy. The Economist, 2013. URL: https://www.economist.com/leaders/2013/06/22/zombie-democracy

Svolik M. The Politics of Authoritarian Rule. Cambridge University Press, 2012. 254 p.

Schedler A. The Logic of Electoral Authoritarianism/ Electoral Authoritarianism. The Dynamics of Unfree Competition. A. Schedler (ed). Lynne Rienner Publishers, 2006. P. 1–27.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-07-22

Номер

Розділ

Політичні інститути та процеси