Соціальні рухи: визначення методологічних засад дослідження

Анотація

У статті розглянуто основні типи соціальних рухів: експресивні, утопічні, рухи за реформи, революційні рухи; рухи опору; визначено їх основні характеристики, сутність поняття «ідеальні типи» у межах різних парадигм соціальних рухів. Здійснено спробу виокремлення найбільш ефективних теоретико-методологічних засад для аналізу «ідеальних типів» соціальних рухів, розглянуто доцільність використання новітніх політологічних концепцій як теоретичної основи дослідження «ідеальних типів» соціальних рухів. Акцентовано увагу на парадигмі «ідеальних типів» соціальних рухів, яка має пізнавальний потенціал для аналізу сучасних протестних рухів. Показано відмінності, які існують між соціальними рухами та соціальними інститутами, які полягають у розходженні їх один від одного періодами існування та інституційним характером. Виявлено тісний зв’язок між соціальними рухами та розвитком комунікацій, що є практичним інструментом реалізації прямої участі громадян у вирішенні ними своїх актуальних суспільних питань. Автори дослідження звертають свою увагу на те, що не варто плутати рухи з організаціями, оскільки соціальні рухи можуть включати в себе безліч організацій, мають нестійкість культурних патернів та набувають стабільної форми поведінки, власної норми і системи упорядкованих і чітко іерархізованих соціальних статусів. Звідси випливає, що соціальні рухи можуть виконувати функції груп тиску виключно випадковим чином і прагнуть досягти лише тих цілей, які найбільш корисні суспільству, використовуючи при цьому загальноприйняті норми. Особливо наголошується на тому, що соціальні рухи можна визначати як сутність протестних дій спрямованих на підтримку соціальних змін, колективну спробу здійснити спільні інтереси або добитися спільної мети за допомогою колективної дії поза рамками встановлених інститутів і саме через них у наших руках є всі необхідні інструменти і засоби, щоб вчасно реагувати на даного роду зміни і робити процес трансформації не таким болісним.