Особливості історичного досвіду В’єтнаму у довготривалій війні на виснаження: уроки для України

Анотація

Дана стаття розкриває тему історичних конфліктів в серединні XX століття та досліджує їх історичний досвід для використання в якості прикладів для сучасності. За приклад взятий конфлікт у В’єтнамі періоду закінчення першої індокитайської війни.
Аналізується хід та розвиток міжнародних відносин в регіоні та регіональна системи безпеки в умовах глобального конфлікту (холодної війни) та регіонального активного конфлікту (перша індокитайська війна).
Стаття фокусується на визначенні позицій сторін, ситуації на полі бою, та процесі завершення війни шляхом мирного процесу. Також приділяється увага особливостям такого виду активного конфлікту як війна на виснаження.
Встановлюються як довготривала війна на виснаження та глобальний конфлікт між двома ворогуючими сторонами у холодній війни вплинули на прийняття рішень на регіональну війну у В’єтнамі та на мирний процес. Проводиться порівняння ситуації у В’єтнамі станом на літо 1954 року коли проводилися мирні перемовини на Женевському конгресі та сьогоденній ситуації в Україні. В ході дослідження були встановлені основні обставини та фактори які вплинули на хід мирного процесу на Женевській конференції
Дане дослідження присвячене передумовам які сприяли початку другої індокитайської війни та задається питання чому завершення першої індокитайської війни не призвело до вирішення нагальним військових та політичних проблем В’єтнаму попри суттєві військові досягнення та перевагу однієї зі сторін.
В статті викладена думка, що основним джерелом протиріч, які призведуть до появи навої кризи стали рішення Женевської мирної конференції 1954 року та відповідні договори, які були прийняті в її ході. Тому в дослідженні акцентується на вивчені всіх обставин, які вплинули на формування прийнятих домовленостей. В статті також проводяться активно паралелі з Україною та визначаються, які історичні уроки могли бути б корисні Україні у війні сьогодення.