Взаємовплив уряду та парламентської опозиції в державах Вишеградської групи: інституційний аспект

Анотація

На основі зібраного емпіричного та теоретичного матеріалів здійснено кросрегіональний аналіз та вироблено концептуальні підходи щодо пояснення інституційних механізмів взаємодії уряду та парламентської опозиції в країнах Вишеградської групи. Досліджено інституційні рамки, в яких парламентська опозиція функціонує і наскільки дієвим може бути її вплив на уряд в кожній з країн. Стверджується, що парламентська опозиція залишається важливим елементом впливу на баланс сил між президентом, урядом та парламентом. Цей вплив може посилюватись у залежності від чисельності парламентської опозиції, виникнення коаліційних об’єднань, послаблення парламентської більшості, посилення конфлікту між урядом та президентом, тенденцій використання урядом антидемократичних методів і засобів здійснення влади.
В Польщі, Чехії, Словаччині та Угорщині досить виражена дихотомія між провладними та опозиційними партіями. Це зумовлено значним рівнем конкурентності в партійному середовищі а також тим, що уряд в основному формується з середовища парламентської більшості.
Визначено, що парламентська опозиція в державах Вишеградської групи може вплинути на діяльність уряду через різні канали. Основними серед них є політичний контроль над кабінетом шляхом голосування по питанню довіри (не довіри) і години питань до уряду; вплив на зміст урядових законопроектів через участь у законодавчому процесі та через діяльність представників у парламентських комітетах; контроль законності урядової політики через Конституційний суд або ініціювання референдумів. Аналіз формальних повноважень та їх використання опозицією як інструменту впливу на уряд дозволив виявити подібності та відмінності в кожній з країн.
Доведено, що парламентській опозиції на практиці складно використовувати свої інституційні можливості впливу на уряд через те, що правляча більшість має більший доступ до владних ресурсів та існують конституційні положення, які мінімізують зміну влади з метою збереження політичної стабільності.