Умови формування прикордонних територій в історико-політологічному контексті становлення світопорядку
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2023.3.16Ключові слова:
сучасні світові політичні процеси; кордон; прикордоння; фронтир; прикордонні території; насильство як політичний існтрумент і практика соціального контролюАнотація
Прикордоння, як простори, де перетинаються дві або більше сфери гегемонії, що прагнуть контролю ресурсів та поширення зони використання свого впливу, формуються в різноманітних хронологічно-просторових контекстах з різноманітними початковими умовами, при цьому ключову роль відіграють історичні чинники. Це призводить до того, що пограниччя не є однорідними за природою, сутністю, формами взаємодії з політичними суб’єктами.
Процес формування прикордонних територій нелінійний: особливості цього процесу залежать від просторових і часових чинників. Кордони в одному регіоні в різні епохи мають різні функції та зміст. Відповідно, кордони та пограниччя в сучасних Африці, Азії та Європі також суттєво відрізняються.
До створення національних держав ключову роль у формуванні прикордонних територій відігравали географічні фактори, які значною мірою визначили стартові умови для цих регіонів: ресурсний потенціал, доступ до міграційних потоків, природні передумови для захисту від зовнішньої агресії, до певної міри – специфіку політичних інститутів.
В епоху модерну євразійські пограниччя, які не змогли набути повноцінної державності, стали буферними зонами імперій і об’єктами експансії. У той же час, імперії, в межах яких опинялися ці території, намагалися шляхом насильства закріпити на них свою владу. Обмежені можливості для експансії на європейському континенті стимулювали до «експорту» насильства в інші частини світу, де кордони та прикордоння формувалися не з огляду на місцеву специфіку, а внаслідок рішень, які ухвалювалися в центрах імперій.
Світові війни у XX ст., які значною мірою спалахнули через спроби переділити прикордонні території, як в Європі, так і на периферії імперій, стали кульмінацією спроб встановлення влади над певними регіонами силовим шляхом. Підсумки Другої світової війни намагалися закріпити шляхом впровадження непорушності кордонів, як одного з базових принципів міжнародних відносин. Проте на практиці цей принцип працював лише в Європі та Північній Америці, в той час, як світові гегемони продовжували «експортувати» насильство в інші регіони, використовуючи їх, як поле бою.
До того ж для нових і слабких суверенітетів «жорсткі кордони» виявилися фактором, який не сприяв побудові державних інститутів. Під впливом негативних чинників прикордоння цих країн перетворюються на конфліктні простори, де постійно зростає рівень насильства. В окремих випадках ці конфлікти вже дестабілізують держави в цілому.
У той же час під тиском глобалізаційних процесів кордони по всьому світу втрачають своє значення та розмиваються. Посилюється транскордонне співробітництво, вільний рух капіталів, політична влада поступово «мігрує» від держави до наднаціональних і субнаціональних акторів.
За таких умов прикордоння можуть претендувати на власну суб’єктність в процесі розвитку нового світопорядку. У залежності від історії формування та сучасного стану прикордонні території можуть трансформуватися у зони міждержавних конфліктів, створюючи загрози для міжнародної безпеки, або у простори міжкультурного діалогу, сприяючи стабілізації світової політичної системи.
Посилання
Анчабадзе Г.З. Вайнахи. Тбилиси, 2001. 97 с.
Бекирова Г. Крымские татары. 1941–1991 (Опыт политической истории). Симферополь : Издательский дом "Тезис"., 2008. 480 с.
Куромія Гіроакі. Свобода і терор у Донбасі: Українсько-російське прикордоння, 1870–1990-і роки /Пер. з англ.: Г. Кьорян, В. Агеєв; – К.: Видавництво Соломії Павличко "Основи", 2002. 510 с.
Що далі відкладаємо реформи, то більше зростає їх ціна. Gazeta.ua. URL: https://gazeta.ua/articles/opinions-journal/_so-dali-vidkladayemo-reformi-to-bilshe-zrostaye-yih-cina/1053159 (Дата звернення: 07.09.2023).
Andreas P. Redrawing the line: borders and security in the twenty-first century. International security. 2003. Vol. 28, no. 2. P. 78–111. DOI: https://doi.org/10.1162/016228803322761973
Atzili B. When good fences make bad neighbors: fixed borders, state weakness, and international conflict. International security. 2007. Vol. 31, no. 3. P. 139–173. DOI: https://doi.org/10.1162/isec.2007.31.3.139
Baud M., Schendel W. V. Toward a comparative history of borderlands. Journal of world history. 1997. Vol. 8, no. 2. P. 211–242. DOI: https://doi.org/10.1353/jwh.2005.0061
Blatter J. K. Debordering the world of states: Toward a multi-level system in europe and a multi-polity system in north america? Insights from border regions. State/Space. Malden, MA, USA, 2003. P. 185–207. DOI: https://doi.org/10.1002/9780470755686.ch11
Borders and conflicts in north and west africa. OECD, 2022. DOI: https://doi.org/10.1787/6da6d21e-en
Goodhand J. The centrality of margins: the political economy of conflict and development in borderlands. Batticaloa, Sri Lanka, 2018. 57 p.
Rieber A. Imperial space. The struggle for the eurasian borderlands. Cambridge. P. 5–78. DOI: https://doi.org/10.1017/cbo9781107337794.002
The Ukrainians. Як історія допомагає нам зрозуміти цю війну? Частина 1| Ярослав Грицак, 2023. YouTube. URL: https://www.youtube.com/watch?v=JTru5-_3LSg (Дата звернення: 07.09.2023).
Tilly C. Coercion, capital, and European states, AD 990-1990. Cambridge, Mass., USA : B. Blackwell, 1990. 269 p.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).