Вплив демократичного режиму на характер міждержавних відносин
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2023.3.14Ключові слова:
демократичний мир; війна; політичний режим; демократія; авторитаризм; хвилі демократії; міждержавні відносиниАнотація
У статті розглянуто вплив політичних режимів, зокрема демократичного, на міждержавні взаємовідносини. Визначені фактори, що значною мірою обумовили появу теорії «демократичного миру» у 90-і роки ХХ ст. Серед цих факторів називається глобалізація та зростання кількості демократичних країн в світі.
Визначаються особливості демократичних країн, які пояснюють їх миролюбиву зовнішну політика, намагання уникати військового вирішення суперечностей з іншими країнами та надання переваги дипломатичним шляхам розв’язання проблем. Звертається увага на те, що мирні стосунки зберігаються перш за все в діаді ліберально-демократичних країн.
Розглядаються основні положення теорії демократичного миру та її критика. Критики вказують на складність передбачення поведінки демократичних країн та ймовірнісний характер демократичного миру в умовах невизначенності, нелінійного розвитку, загроз, ризиків.
Звертається увага на те, що демократичні країни теж воюють. Вибір війни, як способу розв’язання спірних питань з іншими країнами, залежить як від особливостей демократичного режиму, його консолідації, ресурсів, так і від характеру наявних загроз та можливих способів захисту від них. У статті розглядається політична мотивація дій влади та вказується на те, що вона може бути притаманною країнам як з авторитарним, так і з демократичним режимом.
У статті розглянуті зміни в світовій безпековій системі. Відмічається, що кількість демократичних країн в світі нині скорочується, а натомість зростає кількість автократій.
Прогнозується входження світу в період біфуркації. Відмічається, що міжнародна та регіональні системи безпеки виявилися неспроможними запобігти виникненню нових війн, що можуть перерости в світову війну, а тому потребують змін, реформування.
Посилання
Mitchell S. M. A Kantian system? Democracyand third-party conflict resolution. American Journal of Political Science. 2002. 46(4): 749–759.
Russett B. M. Democracy, War and Expansion through Historical Lenses. European Journal of International Relations. 2009. Vol. 15(1): 21-22. URL: https://journals.sagepub.com/doi/pdf/10.1177/1354066108100051 (дата звернення: 16.06.2023).
Spiro D. E. The Insignificance of the Liberal Peace. International Security. 1994. Vol. 19, No. 2 pp. 50-86.
Hegre H. The Limits of the Liberal Peace URL: https://havardhegre.files.wordpress.com/2013/09/hegre_drph_dissertation.pdf (дата звернення: 29.06.2023).
Rosato S. The Flawed Logic of Democratic Peace Theory. American Political Science Association. 2003. 97(4):585-602. URL: https://www.researchgate.net/publication/228380708_The_Flawed_Logic_of_Democratic_Peace_Theory (дата звернення: 25.06.2023).
Dafoe A. Statistical Critiques of the Democratic Peace: Caveat Emptor. American Journal of Political Science. 2011. vol. 55, no. 2. pp. 247–262. URL: https://www.jstor.org/stable/23025049(дата звернення: 05.07.2023).
Monica L., Russett B. A Neural Network Analysis of Militarized Disputes, 1885–1992: Temporal Stability and Causal Complexity’, in Paul Diehl (ed.), The Scourge of War: New Extensions on an Old Problem. 2004. pp. 28–60.
Linz J. J., Stepan A. Problems of Democratic Transition and Consolidation. Southern Europe, South America and Post-Communist Europe. Baltimore and London: The Johns Hopkins University Press, 1996. 479 р.
Democracy report. Autocratization Changing Nature? URL: https://v-dem.net/media/publications/dr_2022.pdf (дата звернення: 28.07.2023).
Democracy report. Defiance in the Face of Autocratization. URL: https://www.v-dem.net/documents/30/V-dem_democracyreport 2023_highres.pdf (дата звернення: 30.07.2023).
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).