Публічна політика як чинник формування громадської думки: значення для сучасного партійного будівництва
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2023.3.5Ключові слова:
громадська думка; публічна політика; партійна система; Інтернет-комунікації; інституційна спроможність; політичні трансформації; демократична громадськістьАнотація
Статтю присвячено дослідженню громадськості, яка забезпечує надання пріоритетів для державної політики та формує уявлення урядовців щодо потреб і вимог громадян. Виявлено, що громадська думка стає об'єктом впливу медійних суб'єктів, які не мають виразної ідеологічної, ціннісної чи доктринальної ідентичності. Враховано, що для сучасної України в умовах повномасштабного вторгнення російської федерації важливим є питання відповідності політико-інституційної структури вимогам та потребам спроможності та опору. Доведено, що громадська думка в умовах демократії формуватиметься на основі реальних потреб суспільства, які будуть узгоджуватися у вільних демократичних дискусіях. На кожному з цих етапів політичні партії або якісно змінювали власну структуру та інтегрувались до нової політичної реальності, або їх структура зазнавала занепаду, який полягав у партійних розколах та подальшому поглинанні з боку більш ефективних структур. Метою статті встановлення значення публічної політики як чинника формування громадської думки в контексті розбудови партійної системи сучасної України. Використано методи, які широко застосовуються в сучасних політичних науках. Зокрема, йдеться про системний, порівняльний, сценарний та ретроспективний. В результаті дослідження для проблематики публічності в політичному світі характерна культурно-цивілізаційна обмеженість і орієнтація на практики демократичного суспільства. Запропонована концепція мережевої партії, або громадської організації, яка буде будуватися не як частина вже існуючої партії, а як нова політична сила на основі ангажованих користувачів всесвітньої мережі. Акцентовано увагу на збільшенні користувачів Інтернет-мережами, яке веде до пропозицій на політичному ринку і можуть зацікавити окремі політичні сили. Визначено, що публічне обговорення є передумовою безпосередньої управлінської діяльності держави. Доведено, що в умовах діджиталізації політичної комунікацій партії здатні здобути статус медіатора динамічного громадського середовища та інституційного середовища публічної політики. Зроблено висновок, що громадська думка також має отримати риси суб'єктності у вигляді партій, яким будуть делегуватися функції взаємодії з публічною владою на постійній основі.
Посилання
Багмет М. О. В. Т. Шатун Вплив громадської думки на визначення шляхів забезпечення національної безпеки України. Наукові праці [Чорноморського державного університету імені Петра Могили]. Сер. : Політологія. 2011. Т. 175. Вип. 163. С. 5-11.
Ващенко А. Громадянське суспільство та публічна сфера: контури теоретичного огляду. Evropský politický a právní diskurz. 2018. Sv. 5, Vyd. 5. С. 72-79.
Висоцький О. Ю. До питання про інформаційні технології легітимаційної політики. Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. 2009. № 3. С. 44-50.
Кривошеїн В. В. Вплив "революції гідності" на політичну та правову культуру українського суспільства. Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». Серія : Політологія. 2016. № 2. С. 37-58.
Матвієнко А. Публічна сфера в пострадянських суспільствах: умови і чинники розвитку. Науковий вісник [Одеського національного економічного університету]. 2014. № 2. С. 215-227.
Павлов Д. М. Громадська думка як об’єкт політичної пропаганди Грані.2013. № 12. С. 54-60.
Прасюк О. В. Громадська думка як суспільно-політичний феномен. Наукові записки [Національного університету «Острозька академія»]. Сер. : Культура і соціальні комунікації. 2010. Вип. 2. С. 246-255.
Рибачук О. М. Публічна політика як сфера реалізації сучасних соціально-комунікативних практик. Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. 2018. № 3. С. 127-134.
Руженко Л. М. Сутність та підстави класифікації громадської думки. Актуальні проблеми політики. 2013. Вип. 50. С. 292-299.
Салманов А.Т. Суспільна думка як посередник між інститутами влади та громадянським суспільством. Наукові праці МАУП. 2013. Вип. 3. С. 74-78.
Сидоренко С. В. Розвиток громадянського суспільства в історії соціально-філоcофської думки: умови виникнення, сутність, структура. Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. 2013. Вип. 54. С. 175-188.
Ярошенко В. М. Роль і місце громадської думки у процесі становлення інституту демократичної громадянськості в Україні. Наукові праці [Чорноморського державного університету імені Петра Могили]. Сер. : Політологія. 2013. Т. 212, Вип. 200. С. 146-150.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).