Публічна політика як чинник формування громадської думки: значення для сучасного партійного будівництва

Анотація

Статтю присвячено дослідженню громадськості, яка забезпечує надання пріоритетів для державної політики та формує уявлення урядовців щодо потреб і вимог громадян. Виявлено, що громадська думка стає об'єктом впливу медійних суб'єктів, які не мають виразної ідеологічної, ціннісної чи доктринальної ідентичності. Враховано, що для сучасної України в умовах повномасштабного вторгнення російської федерації важливим є питання відповідності політико-інституційної структури вимогам та потребам спроможності та опору. Доведено, що громадська думка в умовах демократії формуватиметься на основі реальних потреб суспільства, які будуть узгоджуватися у вільних демократичних дискусіях. На кожному з цих етапів політичні партії або якісно змінювали власну структуру та інтегрувались до нової політичної реальності, або їх структура зазнавала занепаду, який полягав у партійних розколах та подальшому поглинанні з боку більш ефективних структур. Метою статті встановлення значення публічної політики як чинника формування громадської думки в контексті розбудови партійної системи сучасної України. Використано методи, які широко застосовуються в сучасних політичних науках. Зокрема, йдеться про системний, порівняльний, сценарний та ретроспективний. В результаті дослідження для проблематики публічності в політичному світі характерна культурно-цивілізаційна обмеженість і орієнтація на практики демократичного суспільства. Запропонована концепція мережевої партії, або громадської організації, яка буде будуватися не як частина вже існуючої партії, а як нова політична сила на основі ангажованих користувачів всесвітньої мережі. Акцентовано увагу на збільшенні користувачів Інтернет-мережами, яке веде до пропозицій на політичному ринку і можуть зацікавити окремі політичні сили. Визначено, що публічне обговорення є передумовою безпосередньої управлінської діяльності держави. Доведено, що в умовах діджиталізації політичної комунікацій партії здатні здобути статус медіатора динамічного громадського середовища та інституційного середовища публічної політики. Зроблено висновок, що громадська думка також має отримати риси суб'єктності у вигляді партій, яким будуть делегуватися функції взаємодії з публічною владою на постійній основі.